Оксана ХОМЧУК

УКРА╥НА - РОС╤Я.
Внутр╕шньопол╕тичн╕ аспекти стосунк╕в.

Майбутн╓ укра╖нсько-рос╕йських стосунк╕в визначатиме стан укра╖нськко╖ державност╕. Якщо ╕снуюч╕ тенденц╕╖ внутр╕шньопол╕тичного розвитку збережуться, то пол╕тичн╕ та економ╕чн╕ поступки у питаннях ядерно╖ збро╖, згубне значення яких нарешт╕ усв╕домлю╓ться, будуть незабаром здаватися др╕б'язком у пор╕внянн╕ з тими, на як╕ Укра╖на буде змушена п╕ти.

Три ╕стотн╕ вади нашо╖ пол╕тично╖ страте╢╕╖ зводять нан╕вець спроби стаб╕л╕зувати внутр╕шню ситуац╕ю:

1.ототожнення зм╕сту державного поступу лише з в╕доремленням в╕д колишньо╖ ╕мпер╕╖. Самост╕йн╕сть, ккотра повинна бути засобом до самореал╕зац╕╖ нац╕╖, виявля╓ться метою. Як мета вона неконструктивна для майбутнього, бо не ма╓ подальшо╖ про╢рами. Рух ста╓ пох╕дною в╕д зовн╕шн╕х чинник╕в;
2.розрахунок виключно на зах╕дний досв╕д та допомогу, а поза тим - на сприятлив╕ для нас внутр╕шн╕ рос╕йськ╕ процеси. Тод╕ я про╢рама розбудови мусить опертися виключно на власн╕ джерела стаб╕л╕зац╕╖, моб╕л╕зац╕ю вс╕х доступних ресурс╕в для подолання кризи та в╕дсталост╕ форм економ╕чно╖ ор╢ан╕зац╕╖. Це означатиме, всупереч
3.культивуванню м╕фоло╢╕╖ "деморатизац╕╖" необх╕дн╕сть зворотнього посилення тенденц╕й у дечому далеких в╕д фундаментальних принцип╕в деморат╕╖, л╕берал╕зму та притаманного укра╖нцям ╕ндив╕дуал╕зму.

Ким, пояснювали колись нам, ╓ укра╖нський нац╕онал╕ст? Державником та самост╕йником. Коли ж у "нац╕онал╕сти", за цим визначенням, на референдум╕ 1 грудня 1991-го записалося все населення Укра╖ни, стало зрозум╕лим, перше: психоло╢╕я ма╓ пр╕оритет над соц╕оло╢╕╓ю в розум╕нн╕ ╕стор╕╖. ╤ друге: державник не завжди нац╕онал╕ст. Забуте старе: ем╕╢ранти ще пригадують, як укра╖нськ╕ соц╕ал╕сти "в екзил╕" тридцятих рок╕в торжествували над петлюр╕вцями - ви виявилися безсил╕ дати Укра╖н╕ державн╕сть, а ми, див╕ться, дали...

Але х╕ба акт в╕докремлення може становити св╕тогляд народу?

Громадяни, як╕ ще вл╕тку 1991 року м╕ркували за ло╢╕кою тод╕шнього Голови ВР Кримсько╖ АР М.Ба╢рова "на референдум╕ 17 березня народ висловився за Союз. Чого ще потр╕бно?", голосували за незалежн╕сть через п╕вроку, н╕як не з огляду на нац╕ональн╕ ╕нтереси Укра╖ни. Для цих громадян ╕ в окрем╕шн╕й Укра╖н╕ в╕сь Укра╖на-Рос╕я залишилася центральною у сприйнятт╕ под╕й свого сучасного та майбутнього.

Проте, на яке почуття рос╕ян та яке рос╕йське "джерело" розраховують т╕ в Укра╖н╕, котр╕ вчора в мас╕ перестали працювати, а сьогодн╕ проклинають у чергах в╕дчизняний бардак та незалежн╕сть?

Як завжди, кожний чу╓ те, що хоче почути. Одн╕, скаж╕мо, з листа м╕н╕стра палива та енер╢етики Рос╕йсько╖ Федерац╕╖ ╢аспад╕на Шафраника, що його зачитав був у 1993 роц╕ в укра╖нському парламент╕ пан Плющ, почули про недолуг╕сть урядово╖ ор╢ан╕зац╕╖ рос╕йсько-укра╖нського сп╕вроб╕тництва, то ╕нш╕ почули, що якщо нещодавно Рос╕я видобувала 610 м╕л╕йон╕в тонн нафти, з яких 55 м╕л╕йон╕в вибирала Укра╖на, то цього року баланс ╖╖ видобутку такий, що у 1994 роц╕ вона зможе поставити лише 8-10 м╕льйон╕в тонн. "Не тому, що Рос╕я, як ╕нод╕ звучить в укра╖нськ╕й прес╕, не хоче ╕ не да╓ вуглеводородно╖ сировини укра╖нському народов╕. Прошу зрозум╕ти, - пише ╢. Шафраник, - вже наста╓ пер╕од, коли д╕лити та постачати просто нема чого".

Тим, хто вчора голосував за незалежн╕сть лише щоб краще ╖сти, сьогодн╕ важко зрозум╕ти, що "як колись" вже не буде.

А т╕, хто буде через десять ро╕в писатиме про наш╕ под╕╖, сажуть: було ненормально, оли ц╕ле сусп╕льство п╕дгодовувалося чутами. Коли черга жад╕бно прислуховувалась до пов╕домлень московських ц╕н та асортименту. Цю чергу, це населення потр╕бно було нагодувати ╕нформац╕╓ю вдосталь щодо платн╕, ц╕н, прилавк╕в Москви. Але не лише. Варшави, В╕льнюсу, Риги, Талл╕ну також.

Сумний п╕дсумок цих рок╕в. У ситуац╕╖ безпрецендентно╖ за пово╓нн╕ часи еоном╕чно╖ ризи, котра сягнула того ступеня, що екконом╕сти вже не певн╕ - то ╓ поглиблення ризового процесу, чи вже початок а╢он╕╖. У ситуац╕╖ "зал╕зного настрою" у суспв╕льств╕, починаючи в╕д найвищих урядовц╕в, котр╕ вс╕ляко "користуються моментом" свого тимчасового, непевного, безперспиктивного стану, й зак╕нчуючи найжалюг╕дн╕шим ем╕╢рантом-жидом, котрий став виг╕дним у шлюб╕ та богообраним у можливост╕ втекти. У так╕й ситуац╕╖ нам може лишитися трошки, як доведеться знову п╕дсумувати: тра╢ед╕я кожно╖ революц╕╖ поляга╓ у роставанн╕ з ╖╖ ╕деалами.

Проте, ми не мали нав╕ть тако╖ революц╕╖. Суть здобуття укра╖нсько╖ незалежност╕ вичерпалося подарунком ╖й ц╕╓╖ незалежност╕ в╕д Рос╕╖. 50-м╕льйонний народ отримав державн╕сть, коли ще (чи вже?) не був готовий до не╖. Не маючи н╕ ╕деоло╢╕╖ власно╖ держави, ан╕ спроможно╖ до конструктивно╖ д╕яльност╕ ел╕ти, ан╕ якогось надто в╕дм╕нного власного способу життя, чи хочаб уяви про його ╕деал. Квол╕ й обережн╕, ледве не механ╕чно в╕д'╓днан╕ в╕д "загальносоюзно╖ ц╕лост╕", за к╕лька рок╕в ми так ╕ не спромоглися з╕ сво╓ю кер╕вною, нап╕вл╕тераторською ел╕тою н╕ до чого кращого, як зробити загальним м╕сцем ус╕х пояснень причин економ╕чних та пол╕тичних втрат кивання на "сх╕дного сус╕да". ╤ що ц╕каво: не домоглися цим н╕чого. Проте, чим б╕льше жал╕╓мося, що нас об╕крали, що нам недодали, що нас тиснуть, - тим безпорадн╕ше вигляда╓мо.

Ми врешт╕ стали боятися самого словосполучення "нац╕ональн╕ ╕нтереси", позаяк не вир╕шили, чи то ╓ ╕нтереси всього населення, чи лише етн╕чних укра╖нц╕в. Ми поступово ╕ якось непом╕тно перейшли, зовс╕м безп╕дставно, до фразеоло╢╕╖ мультинац╕онально╖ держави. Коли власний Президент у 1992 роц╕ зауважив про "природн╕й процес п╕сля збудження почуття нац╕онально╖ св╕домост╕ - повернення до виток╕в", н╕хто не спитав - яких.

╤ ось уже "За незалежн╕сть треба платити" - каже один з член╕в рос╕йсько╖ деле╢ац╕╖ на одн╕й з зустр╕чей президент╕в у вересн╕ цього року. Так само п╕д час зустр╕ч╕ у посольств╕ Укра╖ни л╕дер╕в депутатських фракц╕й Верховно╖ Ради Укра╖ни та парламенту Рос╕йсько╖ Федерац╕╖ у лютому 1993 роу з рос╕йсього боку пролунало: "якщо Укра╖на захот╕ла виявити св╕й ╕ндив╕дуал╕зм, то хай ма╓ те що ма╓".

Журнал Spigel (23.03.93) пов╕домив про неоф╕ц╕йн╕ висловлювання посла у Ки╓в╕ ╢. Л.Смолякова перед зах╕дними дипломатами про те, що незалежн╕сть Укра╖ни ╓ "феноменом тимчасового характеру".

Але обм╕н висловлюваннями визначить не майбутн╓ стосунк╕в Укра╖ни та Рос╕╖, а внутр╕шн╕й розвиток цих держав. Чим слабк╕ш╕ ми будемо, чим неспроможн╕шою буде наша пол╕тика - тим ймов╕рн╕ше прискорене визр╕вання ус╕х майбутн╕х конфл╕кт╕в.

Ми слабнемо. В╕д терм╕н╕в "порушення чинних домовленостей" ми переходимо до терм╕н╕в "недосягнення мети угоди", "зниження ефективност╕ застосування положень угоди", "неузгоджен╕сть з принципом сумн╕вного виконання зобов'язань"... Нар╕жним принципом проекту в╕йськово-пол╕тично╖ доктрини, котрий розглядався у 1993 роц╕ у ВР Укра╖ни, було твердження, що в Укра╖ни в╕дсутн╕й потенц╕йний супротивник, тод╕, як ще у попередньому проект╕ визначалися "джерела зовн╕шньо╖ в╕йськово╖ небезпеки", "наявн╕сть зон п╕двищено╖ в╕йськово╖ напруженост╕", "буд╕вництво низкою держав власних в╕йськових сил з великим наступальним потенц╕алом"...

Якщо п╕двести п╕д сп╕льний знаменник укра╖нськ╕ та рос╕йськ╕ визначення стану ╕ в Укра╖н╕ й у Рос╕╖, можна п╕дсумувати: укра╖нц╕ традиц╕йно звинувачують в усьому рос╕ян. Рос╕яни, як завжди, шукають зловмисника.

Газета "Замова гора"
ч.14 (41), 1993, Ки╕в