Василь ХИТРУК

УКРАЇНСЬКА ТРОЯ

Троя міститься близько Тенедоса,
коло могили Ахіллеса.
Аполодор.

Нашу Праукраїну автор "Слова о полку Ігореві" називає "Землею Трояна", шлях на полудень - "Тропою Трояню".

Це - просторові координати. Часова координата одна-єдина, та й то невизначена, туманна: "часи Трояні".

Можна тільки здогадуватися, що "Даждьбожі внуки" сумують за тими давніми часами, за тією колись квітучою "Землею Трояню", столиця якої стоїть на "Тропі Трояній". Тропа - це Шлях, Дорога, як земна, так і небесна. З півночі на південь тече шумководий Дніпро-Словутиць. Водна тропа, по берегах якої -тропа звірина, тропа людська, тропа кінна, волова, коліснична... З півночі на південь проходить і небесна тропа - Чумацький Шлях, Молочна Ріка Космосу. Де ж, як не під нею, бути Тропі Трояній, Землі Трояній і Столиці Трояній?

Ще однією крайньою водною тропою виступав Дністер. Серединою Землі Трояньої протікала річка Бог (нинішній Південний Буг) - стародавній первісний Ганг, званий у ті часи Гіганісом (Гіпанісом).

Ріки Бог, Словутиць і Десна утворюють ґеоґрафічне Світове Дерево України і геродотової Гіллеї, званою також Гівлеєю, Івлією: іва - головне дерево, яхим обсаджені не тільки ці ріки Праукраїни. Сьогоднішня Вкраїна ще якось дихає саме завдяки своєму священному дереву, яке має здатність очищати болота, воду рік, ставків, джерел і повітря. Навіть лісники, біолоґи та ботавіки про це майже нічого не знають, а ще менше роблять. Це ж стосується й еколоґів.

Бог-Тато (Отець) та дівиця Десна народили Сина і назвали його Словутицем... Майже за Івангелією від Івана, написаною на івових дощечках, злегка покритих бджолиним воском.

Отже, і столиця цієї загадкової Землі Трояньої має бути десь на Тропі Трояній, тобто на шляху, який веде на Полуденну Україну, куди все тече. А все не тільки тече, але й міняється...

Колишні столиці - величезні протоміста, яких не знало ані Дворіччя, ані Єгипет, ані навіть Індія, - нині покриті землею, глиною, піском. Особливо міняються назви. Так, нинішня Керч -це давньоруський Корчев. А скитський Пантікапей, Панті й Гакті, Боспор - столиця Боспорського царства, названого античними письменниками Спартою.

Ще більше іменних перетворень зазнала наша знаменита Ольвія. У часи Геродота це Олівіон, у часи Ефора - Бористен, у часи Гомера - Іліон або Троя. Так-так: знаменита, тисячекрот шукана та так і не знайдена святоруїнна Троя - столиця Землі Трояньої, розташована на Тропі Трояній "з варяг у греки". Це той тризубий ключ, яким відкривались усі торгові і морські шляхи.

Первісно столиця називалася Мелітополісом (Меліоополісом.) - від назви племені, яке також йменувалося мелітамт-мелісами. Їхній етнонім походить від найулюбленішої квітки бджіл -меліси. Мелісою називали також і саму бджолу. Отже, це було "бджолине" племено. Головне їхнє заняття, освячене небом, -бортництво, бджільництво, торгівля медом, вощиною, скорою, іншими предметами солодкого промислу, званого нашими предками "промислом божим".

Може виникнути запитання: а що говорить з цього приводу археолоґія? Ця наука (напевне, за аналоґією до предметів, викопаних із землі) зберігає нейтралітет. Не біда! Самі матеріальні знахідки наших археолоґів говорять, промовляють за себе краще, ніж офіційна археолоґічна наука, з її академікам, інститутами, теоріями.

З-під уламків стародавньої плінфи й цегли ними вівдобуті дорогоцінні докази Трої, оспіваної кімерійцем Гомером. Зокрема, шматки пергаменту з уривками "Іліади". Хоча й "Одісея" також не раз повертається до Іліону-Олівіону. Це ще один доказ того, що вже від часів кімерійців та скитів колесо історії крутиться навколо Трої:

Тоді всі богове йому співчували, Крім Посейдона, - гнівом його Одісей богорівний Вічно був гнаний...

А Посейдон із тризубцем - володар рік і морів є, до речі, за античною традицією охоронцем Аркадії, тобто земель Північночорноморської акваторії. Ще раніше, за Платоном, він виступає як головний бог-покровитель (можливо Архангел-захисник), розкішного допотопного краю блаженства - славнозвісної східної Атлантиди. Вона містилась у Гіпербореї - країні Атланта та його доньки Атлантиди. Красуня, зустрівши Одісея, прагне ласками та хитромудрим словом привернути його на бік переможеного народу:

Так і в нашій мандрівці за чарівним Колобком думки-мислі. Коли засвітився світлячок Трої, за ним відразу ж спалахнув сигнальний світлячок, котрий сам собою говорить: ви на правильному шляху! Все йде так, як того хоче Бог.

Шукаючи Трою, ми натрапили на слід Атланта й Аталаити, його доньки, а, отже, й самої Атлантиди! Адже за атланичною традицією імена покровителів або царів-захисників тієї чи іншої країни, міста-держави обов'язково носили словесно-вербальний знак самої країни, краю, міста, племені.

Так Атлант був царем-покровителем (богатирем) Атлантиди, Кий - міста Києва, Менал - Мени, Кавкон - Кавказу, Рус -Русі... Ряд можна продовжувати до нескінченності.

Викрадення греками скитіянки Елени, через яку розпочалася, власне, Троянська війна, - метафора, колосальнішої за яку не знає навіть аванґардне мистецтво 20 століття. Викрадення Елени - це викрадення еллінізму старої пелазго-скитослов'янської Еллади-Праеллади, що містилась у стародавній Аркадії -нинішній Україні.

Отже, еллінізм - українськіе, а точніше прапраукраїнське явище? Прояснити питання допоміг би родовід першопредка еллінів - царя Елата.

У царя Аркада та його дружини Леаніри (Лані) народився перший син. Вони назвали його Елатом. Так пише Апалодор - письменник-енциклопедист античного світу. Другий син звався Афідом. Ось між цими двома сина ми й була поділена земля, але вища влада дісталася Елату.

Цар Еріхтоній родив могутнього Троя, Троєм даровані світу ті три знаменитійші сини:

Чому ж так сталося потім, що у світовій книжності запанувала одна "істина" - "Навпактики" 1? Історія трактувалася навпаки...

Еллінський туман прояснює античний письміаниик Ефор. Виявляється, скити та кімерійці через якісь провини прогнали частину своїх співвітчизників із землі предків поза Скитське море, на той берег. Ось вони й заприсяглися в своїй "Навпакинії". Відтоді все, що зароджувалося на Сході, стало Західним. Відтоді сонце стало сходити на Заході. Відтоді й почалися всі біди праукраїнської та й, зрештою, праслов'янської, всеслов'янської історії та культури. З падінням Трої почалася деґрадація не лише древньоукраївської тришльської культури, а й різке падіняя усієї світової історії та культури. Спроба збудувати азіатський варіант Іліону-Олівіону - Вавилону закінчилася траґічно для цілого Вселенства -люди перестали розуміти одне одного. Джерела єдності, джерела моралі, краси, любові, джерела людяності були втрачені. Втрачена всіляка святість. Настали чорні часи гріховності.

Саме ці події й спонукали кращих синів Уселенства вислухати голос Бога й занести його слова на вічні скрижалі Знання. Так виникла книга Нового Завіту - Івангіліє (більш усталений варіант - Євангелія).

У траґічні для Вселевства часи надсилається екстренна допомога Космосу у вигляді Нової Книги Мудрості, Віри і Моралі.

Тим часом на противагу Божому Заповітові витворювався інший, страшний за своїм руїнницьким характером манускрипт, який таємно від усіх методично втілювався у "маси". Почалася перша в історії "холодна війна", спрямована передусім на знищення книжок, апокрифів, рукописів, перґаментів, бібліотек, вогнищ стародавніх культур Вселенноі. Прадревня скито-таврійська бібліотека Фулу (нинішній Чуфут-Кале у Криму) була перевезена до єгипетської Олександрії. Ось чому всіх учених світу скарби цієї "грецької" бібліотеки ставили буквально в глухий кут: книги були написані якоюсь "негрецькою мовою"...

Так-так, це була справжня скитська мова, якої (згадайте змову вигнанців!) ніколи і ніде в світі "не існувало"... "Не існує" й сьогодні. Бо й понині наука не позбулася лжеістин фарисеїв, для яких не було нічого святого. Вони насміхалися навіть над самим посланцем Бога-Вітця - Богом-Сином та Духом Святим.

Іліонські таблиці, Сивілині (варіант - Пвілині) книги були приховані. більшість із них знищена, спалена, переписана на чужинський лад, Люди-Оси спочатку теоретично розправились із Людьми-Бджолами (Медами), а невдовзі розпочали тотальну війну зі Вселенським Альтроєм.

Одним із перших удався до депортацій перський цар Ксеркс. Захопивши столицю медів Мелітополіс-Ольвію, прилеглі села і міста, він посадив наших пращурів на тисячі гарб та колісниць і переселив... аж у Середню Азію. Це сталося, звичайно, вже після зруцнування ахейцями Трої.

Потім були походи на "божі народи" орд Дарія, за ним -закутих у залізо леґіонів Олександра Македонського. Перший свій бій він розпочав (з ким би ви думали?) з ... медами! Тобто з нашими прапредками. Исго леґіони стояли в Полтаві, Мелі, Переяслові, Корсуні, Чернішгові. Так само, як пізніше "леґіони" Петра Першого, Катерини II, Олександра І, Миколи ІІ, Леніна-Сталіна...

Духовно-культурний ґеноцид, розпочатий фарисеями в далекі біблійні часи, по суті довершений у 20-му столітті тотальним ґеноцидом, спрямованим саме на знищення українців. 20 вік дав для українства кілька нових видів ґеноциду - біоґеноцид голодоморів, "братоціад" громадянських воєн, розпочатих революцією 1917 року, "чистий" ґеноцид репресивнеї "ери" 30-х та 40-х років, "депортоцид", "дружню" асиміляцію... Не треба скидати з рахівниць історії й "війноцид" (Фінська, Велика Вітчизняна, Японська, Афґанська).

Сатанинський план Антихриста втілений 1986 року в Чорнобильській катастрофі, яка передовсім впливає на ґени. Так ми впритул підійшли до дійсного ґеноциду в повному сенсі цього слова Не можемо забувати про відірваність кращих людей-українців від корінної України. На який іще диявольський цид спроможний тотальний План? Час спинитися.

Так, коли шукати сліди архаїчного еллінського письменства, літератури, мистецтва, мітолоґії, епосу так званої "Медіатерра", або Серединної Землі (як неточно перекладають цей термін сучасні вчені і тлумачі - треба перекладати як "Земля Медів", або "Центральна Земля", "Осердя Землян", що буквально означає: "Прабатьківщина Землян", то тут, звичайно, аж ніяк не обійтися без Надчорномор'я, Без нинішньої України, її міст, території, акваторії.

Ось як писала про Україну видатна українська письменниця діаспори Ель Кармен-Альфонса Фернанда Естрелья, знана під іменем Наталени Королеви:

"Україна ж є для мене куточком грецької Аркадії - країни Психе-Аркадійки, - в якій залишилось, може, більше відгуків Еллади, як у сучасній Греції, на яку різні нееллінські впливи поклали свою патину. Може, я помиляюсьї Що ж - errari humanum est." Так, людині властиво помилятися, але тут ґеніальна інтуїція чарівної жінки-письменниці була на висоті. І вона справді не помилилася: Україна - це "спляча красуня", що чекає вірного Лицаря, котрий, не побоявшися зубатих драконів її величності Ортодоксії отих імперських культштрейхбрехерів від науки, добереться до істини і зірве сонне покривало "сплячої красуні".

Помилка західних археолоґів, палеоґрафів, дослідників античності в тому, що славнозвісну Трою вони шукали винятково у Малій Азії. Несподівано, але закономірно вона віднайшлася на Україні, тобто по іншому берегові вселенської історії. Тепер ми, нарешті, з полегшенням зітхнемо: ТРОЯ ЗНАЙДЕНА!

А що з цього приводу говорили римські письменники? Їх, як виявилось, також (як нині вас) дивує одна важлива обставина: вся Ольвія знала "Іліаду" Гомера! Навіть грубих солдатів-римлян вразила дивовижна обізнаність ольвіополітів з прекрасним, божественним епосом Гомера. Римські письменники зачудовано відзначали, що не зустрічали жодного ольвіополіта, котрий не знав би уривків "Іліади" напам'ять. Гекзаметри народного аеда кімерів засвоювалися самими кімерами з пелюшок. На вулицях Ольвії більш і менш талановиті гуслярі та лірники виспівували медвяно-тягучі рядки нацонального мелосу, довжина хвиль котрого за ритмом збігалася з довжиною хвилі безмежного й вічного у своїй красі моря.

А самі греки? Чи співали вони "Іліаду" свого земляка або сусіда Гомера? Ось що про це пише Геродот Тиран Афін (Атен) Клісфен забороняє рапсодам співати пісні Гомера, бо там, за його словами, які наводить Геродрт, "прославляються Арґос і Арґосці" 2. Арґосом у ті часи називалась Аркадія - славнозвісна земля "богів та героїв".

Отже, зачароване "Троянське коло" замкнулось, по дорозі до таємничої Трої ми не тільки нічого не розгубили, а, здається, дещо й знайшли. Принаймні, гадаю, молода українська етнонаука, що тільки-но спинається на ноги, більше ніколи не впустить у свою святая святих - історіософську, етноноосферну святиню - егейського коня обману і фарисейства. Обману подвійного, що за ним навіть того злозвісного егейського коня перехрестили на "троянського коня". Ніби це троянці егейцям (а не навпаки!) підсунули обманного коня, котрий, як ми знаємо з "Іліади", став призвідцею загибелі Трої і Троян, а з ними й Землі Трояньої.

Отже, ТРОЯ ЗНАЙДЕНА. Це нинішні руїни міста Ольвії, недалеко вад міста корабелів ва річці Бог (теперішній Південний Буг), котрий слід відіменувати назад. Як він був тисячі літ тому - ріка Бог, річка мешкання "божого народу". Тоді відпадуть будь-які звинувачення в месіянстві українців - не стільки як богообраного народу, а як народу, котрий проживав та й проживає нині на берегах ріки Бог.

Народ, що "з Нащада Світа", як співається в одній стародавній українській колядці про створення світу, знав і мав свого Бога, котрому поклонявся щиро і природно, як річці, як воді, як колоскові пшениці, як квітці, як зорі на небі.

Нарешті, слова античного мітоґрафа-енциклопедиста стародавнього світу Аполодора переконають навіть найзавзятіших скептиків. Винесені на початок статті як мотто, вони дають точні ґеоґграфічні координати розміщення знаменитого Іліону Гомера:

"Троя міститься близько Тенедоса 3, коло могили Ахіла 4".

Нинішня Тендерівська коса на межі Миколаївської та Херсонської областей, у гирлі Бога і Словути-Дніпра, що зливаються в одне русло з морем, аж ніяк не може знаходитися десь поза трьома морями і десятьма горами, як у казкових приказках, так само, як і могила Ахіллеса - захисника Трої. Його поховано біля стін Трої у степу на острові Левка, котрого досліджують сучасні українські археолоґи не один десяток літ.

Так, Троя - на Тропі Трояній у Землі Трояній. Саме так, як писав наш невідомий автор "Слова о пачку Ігореві". У гуслистих струнах напіої Етноісторії бринить віковічна пісня Істини, Правди і Краси. Прислухаймося до них усією нашою душею - тоді й відкриється Зелена Брама власної мудрості і благочестя.

Пояснення:

1. "Навпактика" -назва книги одного зі скитськх письменників на ім'я Паніасад. ^

2. Геродот. История. - Л , 1972 - С. 255.^

3. Тенедос - нинішня Тендерівська коса в гирлі Дніпра й Бога. ^

4. Могила Ахіла (Ахіллеса) лежить на о. Левці, коло м. Ольвії, також у дельті Словутиця й Бога. ^

Ілюстрації:

1. Агора - центральний майдан у м.Ольвії-Трої (реконструкція);
2. Північні ворота до Ольвії-Трої та стародавня вулиця (реконструкція);
3. "Троїстий" алтар в Ольвії, 5 сторіччя до н.е.;
4. Так званий "Пагорб Зевса".