Василь ХИТРУК

УКРА╥НСЬКА ТРОЯ

Троя м╕ститься близько Тенедоса,
коло могили Ах╕ллеса.
Аполодор.

Нашу Праукра╖ну автор "Слова о полку ╤горев╕" назива╓ "Землею Трояна", шлях на полудень - "Тропою Трояню".

Це - просторов╕ координати. Часова координата одна-╓дина, та й то невизначена, туманна: "часи Троян╕".

Можна т╕льки здогадуватися, що "Даждьбож╕ внуки" сумують за тими давн╕ми часами, за т╕╓ю колись кв╕тучою "Землею Трояню", столиця яко╖ сто╖ть на "Троп╕ Троян╕й". Тропа - це Шлях, Дорога, як земна, так ╕ небесна. З п╕вноч╕ на п╕вдень тече шумководий Дн╕про-Словутиць. Водна тропа, по берегах яко╖ -тропа зв╕рина, тропа людська, тропа к╕нна, волова, кол╕снична... З п╕вноч╕ на п╕вдень проходить ╕ небесна тропа - Чумацький Шлях, Молочна Р╕ка Космосу. Де ж, як не п╕д нею, бути Троп╕ Троян╕й, Земл╕ Троян╕й ╕ Столиц╕ Троян╕й?

Ще одн╕╓ю крайньою водною тропою виступав Дн╕стер. Серединою Земл╕ Трояньо╖ прот╕кала р╕чка Бог (нин╕шн╕й П╕вденний Буг) - стародавн╕й перв╕сний Ганг, званий у т╕ часи Г╕ган╕сом (Г╕пан╕сом).

Р╕ки Бог, Словутиць ╕ Десна утворюють ╠ео╠раф╕чне Св╕тове Дерево Укра╖ни ╕ геродотово╖ Г╕лле╖, званою також Г╕вле╓ю, ╤вл╕╓ю: ╕ва - головне дерево, яхим обсаджен╕ не т╕льки ц╕ р╕ки Праукра╖ни. Сьогодн╕шня Вкра╖на ще якось диха╓ саме завдяки сво╓му священному дереву, яке ма╓ здатн╕сть очищати болота, воду р╕к, ставк╕в, джерел ╕ пов╕тря. Нав╕ть л╕сники, б╕оло╠и та ботав╕ки про це майже н╕чого не знають, а ще менше роблять. Це ж стосу╓ться й еколо╠╕в.

Бог-Тато (Отець) та д╕виця Десна народили Сина ╕ назвали його Словутицем... Майже за ╤вангел╕╓ю в╕д ╤вана, написаною на ╕вових дощечках, злегка покритих бджолиним воском.

Отже, ╕ столиця ц╕╓╖ загадково╖ Земл╕ Трояньо╖ ма╓ бути десь на Троп╕ Троян╕й, тобто на шляху, який веде на Полуденну Укра╖ну, куди все тече. А все не т╕льки тече, але й м╕ня╓ться...

Колишн╕ столиц╕ - величезн╕ протом╕ста, яких не знало ан╕ Двор╕ччя, ан╕ ╢гипет, ан╕ нав╕ть ╤нд╕я, - нин╕ покрит╕ землею, глиною, п╕ском. Особливо м╕няються назви. Так, нин╕шня Керч -це давньоруський Корчев. А скитський Пант╕капей, Пант╕ й Гакт╕, Боспор - столиця Боспорського царства, названого античними письменниками Спартою.

Ще б╕льше ╕менних перетворень зазнала наша знаменита Ольв╕я. У часи Геродота це Ол╕в╕он, у часи Ефора - Бористен, у часи Гомера - ╤л╕он або Троя. Так-так: знаменита, тисячекрот шукана та так ╕ не знайдена святору╖нна Троя - столиця Земл╕ Трояньо╖, розташована на Троп╕ Троян╕й "з варяг у греки". Це той тризубий ключ, яким в╕дкривались ус╕ торгов╕ ╕ морськ╕ шляхи.

Перв╕сно столиця називалася Мел╕топол╕сом (Мел╕оопол╕сом.) - в╕д назви племен╕, яке також йменувалося мел╕тамт-мел╕сами. ╥хн╕й етнон╕м походить в╕д найулюблен╕шо╖ кв╕тки бдж╕л -мел╕си. Мел╕сою називали також ╕ саму бджолу. Отже, це було "бджолине" племено. Головне ╖хн╓ заняття, освячене небом, -бортництво, бдж╕льництво, торг╕вля медом, вощиною, скорою, ╕ншими предметами солодкого промислу, званого нашими предками "промислом божим".

Може виникнути запитання: а що говорить з цього приводу археоло╠╕я? Ця наука (напевне, за анало╠╕╓ю до предмет╕в, викопаних ╕з земл╕) збер╕га╓ нейтрал╕тет. Не б╕да! Сам╕ матер╕альн╕ знах╕дки наших археоло╠╕в говорять, промовляють за себе краще, н╕ж оф╕ц╕йна археоло╠╕чна наука, з ╖╖ академ╕кам, ╕нститутами, теор╕ями.

З-п╕д уламк╕в стародавньо╖ пл╕нфи й цегли ними в╕вдобут╕ дорогоц╕нн╕ докази Тро╖, осп╕вано╖ к╕мер╕йцем Гомером. Зокрема, шматки пергаменту з уривками "╤л╕ади". Хоча й "Од╕сея" також не раз поверта╓ться до ╤л╕ону-Ол╕в╕ону. Це ще один доказ того, що вже в╕д час╕в к╕мер╕йц╕в та скит╕в колесо ╕стор╕╖ крутиться навколо Тро╖:

Тод╕ вс╕ богове йому сп╕вчували, Кр╕м Посейдона, - гн╕вом його Од╕сей богор╕вний В╕чно був гнаний...

А Посейдон ╕з тризубцем - володар р╕к ╕ мор╕в ╓, до реч╕, за античною традиц╕╓ю охоронцем Аркад╕╖, тобто земель П╕вн╕чночорноморсько╖ акватор╕╖. Ще ран╕ше, за Платоном, в╕н виступа╓ як головний бог-покровитель (можливо Архангел-захисник), розк╕шного допотопного краю блаженства - славнозв╕сно╖ сх╕дно╖ Атлантиди. Вона м╕стилась у Г╕перборе╖ - кра╖н╕ Атланта та його доньки Атлантиди. Красуня, зустр╕вши Од╕сея, прагне ласками та хитромудрим словом привернути його на б╕к переможеного народу:

Так ╕ в наш╕й мандр╕вц╕ за чар╕вним Колобком думки-мисл╕. Коли засв╕тився св╕тлячок Тро╖, за ним в╕дразу ж спалахнув сигнальний св╕тлячок, котрий сам собою говорить: ви на правильному шляху! Все йде так, як того хоче Бог.

Шукаючи Трою, ми натрапили на сл╕д Атланта й Аталаити, його доньки, а, отже, й само╖ Атлантиди! Адже за атланичною традиц╕╓ю ╕мена покровител╕в або цар╕в-захисник╕в т╕╓╖ чи ╕ншо╖ кра╖ни, м╕ста-держави обов'язково носили словесно-вербальний знак само╖ кра╖ни, краю, м╕ста, племен╕.

Так Атлант був царем-покровителем (богатирем) Атлантиди, Кий - м╕ста Ки╓ва, Менал - Мени, Кавкон - Кавказу, Рус -Рус╕... Ряд можна продовжувати до неск╕нченност╕.

Викрадення греками скит╕янки Елени, через яку розпочалася, власне, Троянська в╕йна, - метафора, колосальн╕шо╖ за яку не зна╓ нав╕ть аван╠ардне мистецтво 20 стол╕ття. Викрадення Елени - це викрадення елл╕н╕зму старо╖ пелазго-скитослов'янсько╖ Еллади-Праеллади, що м╕стилась у стародавн╕й Аркад╕╖ -нин╕шн╕й Укра╖н╕.

Отже, елл╕н╕зм - укра╖нськ╕е, а точн╕ше прапраукра╖нське явище? Прояснити питання допом╕г би родов╕д першопредка елл╕н╕в - царя Елата.

У царя Аркада та його дружини Леан╕ри (Лан╕) народився перший син. Вони назвали його Елатом. Так пише Апалодор - письменник-енциклопедист античного св╕ту. Другий син звався Аф╕дом. Ось м╕ж цими двома сина ми й була под╕лена земля, але вища влада д╕сталася Елату.

Цар Ер╕хтон╕й родив могутнього Троя, Тро╓м дарован╕ св╕ту т╕ три знаменит╕йш╕ сини:

Чому ж так сталося пот╕м, що у св╕тов╕й книжност╕ запанувала одна "╕стина" - "Навпактики" 1? ╤стор╕я трактувалася навпаки...

Елл╕нський туман проясню╓ античний письм╕аниик Ефор. Виявля╓ться, скити та к╕мер╕йц╕ через як╕сь провини прогнали частину сво╖х сп╕вв╕тчизник╕в ╕з земл╕ предк╕в поза Скитське море, на той берег. Ось вони й заприсяглися в сво╖й "Навпакин╕╖". В╕дтод╕ все, що зароджувалося на Сход╕, стало Зах╕дним. В╕дтод╕ сонце стало сходити на Заход╕. В╕дтод╕ й почалися вс╕ б╕ди праукра╖нсько╖ та й, зрештою, праслов'янсько╖, всеслов'янсько╖ ╕стор╕╖ та культури. З пад╕нням Тро╖ почалася де╠радац╕я не лише древньоукра╖всько╖ тришльсько╖ культури, а й р╕зке пад╕няя ус╕╓╖ св╕тово╖ ╕стор╕╖ та культури. Спроба збудувати аз╕атський вар╕ант ╤л╕ону-Ол╕в╕ону - Вавилону зак╕нчилася тра╠╕чно для ц╕лого Вселенства -люди перестали розум╕ти одне одного. Джерела ╓дност╕, джерела морал╕, краси, любов╕, джерела людяност╕ були втрачен╕. Втрачена вс╕ляка свят╕сть. Настали чорн╕ часи гр╕ховност╕.

Саме ц╕ под╕╖ й спонукали кращих син╕в Уселенства вислухати голос Бога й занести його слова на в╕чн╕ скрижал╕ Знання. Так виникла книга Нового Зав╕ту - ╤ванг╕л╕╓ (б╕льш усталений вар╕ант - ╢вангел╕я).

У тра╠╕чн╕ для Вселевства часи надсила╓ться екстренна допомога Космосу у вигляд╕ Ново╖ Книги Мудрост╕, В╕ри ╕ Морал╕.

Тим часом на противагу Божому Запов╕тов╕ витворювався ╕нший, страшний за сво╖м ру╖нницьким характером манускрипт, який та╓мно в╕д ус╕х методично вт╕лювався у "маси". Почалася перша в ╕стор╕╖ "холодна в╕йна", спрямована передус╕м на знищення книжок, апокриф╕в, рукопис╕в, пер╠амент╕в, б╕бл╕отек, вогнищ стародавн╕х культур Вселенно╕. Прадревня скито-тавр╕йська б╕бл╕отека Фулу (нин╕шн╕й Чуфут-Кале у Криму) була перевезена до ╓гипетсько╖ Олександр╕╖. Ось чому вс╕х учених св╕ту скарби ц╕╓╖ "грецько╖" б╕бл╕отеки ставили буквально в глухий кут: книги були написан╕ якоюсь "негрецькою мовою"...

Так-так, це була справжня скитська мова, яко╖ (згадайте змову вигнанц╕в!) н╕коли ╕ н╕де в св╕т╕ "не ╕снувало"... "Не ╕сну╓" й сьогодн╕. Бо й понин╕ наука не позбулася лже╕стин фарисе╖в, для яких не було н╕чого святого. Вони насм╕халися нав╕ть над самим посланцем Бога-В╕тця - Богом-Сином та Духом Святим.

╤л╕онськ╕ таблиц╕, Сив╕лин╕ (вар╕ант - Пв╕лин╕) книги були прихован╕. б╕льш╕сть ╕з них знищена, спалена, переписана на чужинський лад, Люди-Оси спочатку теоретично розправились ╕з Людьми-Бджолами (Медами), а невдовз╕ розпочали тотальну в╕йну з╕ Вселенським Альтро╓м.

Одним ╕з перших удався до депортац╕й перський цар Ксеркс. Захопивши столицю мед╕в Мел╕топол╕с-Ольв╕ю, прилегл╕ села ╕ м╕ста, в╕н посадив наших пращур╕в на тисяч╕ гарб та кол╕сниць ╕ переселив... аж у Середню Аз╕ю. Це сталося, звичайно, вже п╕сля зруцнування ахейцями Тро╖.

Пот╕м були походи на "бож╕ народи" орд Дар╕я, за ним -закутих у зал╕зо ле╠╕он╕в Олександра Македонського. Перший св╕й б╕й в╕н розпочав (з ким би ви думали?) з ... медами! Тобто з нашими прапредками. Исго ле╠╕они стояли в Полтав╕, Мел╕, Переяслов╕, Корсун╕, Черн╕шгов╕. Так само, як п╕зн╕ше "ле╠╕они" Петра Першого, Катерини II, Олександра ╤, Миколи ╤╤, Лен╕на-Стал╕на...

Духовно-культурний ╠еноцид, розпочатий фарисеями в далек╕ б╕бл╕йн╕ часи, по сут╕ довершений у 20-му стол╕тт╕ тотальним ╠еноцидом, спрямованим саме на знищення укра╖нц╕в. 20 в╕к дав для укра╖нства к╕лька нових вид╕в ╠еноциду - б╕о╠еноцид голодомор╕в, "братоц╕ад" громадянських во╓н, розпочатих революц╕╓ю 1917 року, "чистий" ╠еноцид репресивне╖ "ери" 30-х та 40-х рок╕в, "депортоцид", "дружню" асим╕ляц╕ю... Не треба скидати з рах╕вниць ╕стор╕╖ й "в╕йноцид" (Ф╕нська, Велика В╕тчизняна, Японська, Аф╠анська).

Сатанинський план Антихриста вт╕лений 1986 року в Чорнобильськ╕й катастроф╕, яка передовс╕м вплива╓ на ╠ени. Так ми впритул п╕д╕йшли до д╕йсного ╠еноциду в повному сенс╕ цього слова Не можемо забувати про в╕д╕рван╕сть кращих людей-укра╖нц╕в в╕д кор╕нно╖ Укра╖ни. На який ╕ще диявольський цид спроможний тотальний План? Час спинитися.

Так, коли шукати сл╕ди арха╖чного елл╕нського письменства, л╕тератури, мистецтва, м╕толо╠╕╖, епосу так звано╖ "Мед╕атерра", або Серединно╖ Земл╕ (як неточно перекладають цей терм╕н сучасн╕ вчен╕ ╕ тлумач╕ - треба перекладати як "Земля Мед╕в", або "Центральна Земля", "Осердя Землян", що буквально означа╓: "Прабатьк╕вщина Землян", то тут, звичайно, аж н╕як не об╕йтися без Надчорномор'я, Без нин╕шньо╖ Укра╖ни, ╖╖ м╕ст, територ╕╖, акватор╕╖.

Ось як писала про Укра╖ну видатна укра╖нська письменниця д╕аспори Ель Кармен-Альфонса Фернанда Естрелья, знана п╕д ╕менем Наталени Королеви:

"Укра╖на ж ╓ для мене куточком грецько╖ Аркад╕╖ - кра╖ни Психе-Аркад╕йки, - в як╕й залишилось, може, б╕льше в╕дгук╕в Еллади, як у сучасн╕й Грец╕╖, на яку р╕зн╕ неелл╕нськ╕ впливи поклали свою патину. Може, я помиляюсь╖ Що ж - errari humanum est." Так, людин╕ властиво помилятися, але тут ╠ен╕альна ╕нту╖ц╕я чар╕вно╖ ж╕нки-письменниц╕ була на висот╕. ╤ вона справд╕ не помилилася: Укра╖на - це "спляча красуня", що чека╓ в╕рного Лицаря, котрий, не побоявшися зубатих дракон╕в ╖╖ величност╕ Ортодокс╕╖ отих ╕мперських культштрейхбрехер╕в в╕д науки, добереться до ╕стини ╕ з╕рве сонне покривало "сплячо╖ красун╕".

Помилка зах╕дних археоло╠╕в, палео╠раф╕в, досл╕дник╕в античност╕ в тому, що славнозв╕сну Трою вони шукали винятково у Мал╕й Аз╕╖. Неспод╕вано, але законом╕рно вона в╕днайшлася на Укра╖н╕, тобто по ╕ншому берегов╕ вселенсько╖ ╕стор╕╖. Тепер ми, нарешт╕, з полегшенням з╕тхнемо: ТРОЯ ЗНАЙДЕНА!

А що з цього приводу говорили римськ╕ письменники? ╥х, як виявилось, також (як нин╕ вас) диву╓ одна важлива обставина: вся Ольв╕я знала "╤л╕аду" Гомера! Нав╕ть грубих солдат╕в-римлян вразила дивовижна об╕знан╕сть ольв╕опол╕т╕в з прекрасним, божественним епосом Гомера. Римськ╕ письменники зачудовано в╕дзначали, що не зустр╕чали жодного ольв╕опол╕та, котрий не знав би уривк╕в "╤л╕ади" напам'ять. Гекзаметри народного аеда к╕мер╕в засвоювалися самими к╕мерами з пелюшок. На вулицях Ольв╕╖ б╕льш ╕ менш талановит╕ гусляр╕ та л╕рники висп╕вували медвяно-тягуч╕ рядки нацонального мелосу, довжина хвиль котрого за ритмом зб╕галася з довжиною хвил╕ безмежного й в╕чного у сво╖й крас╕ моря.

А сам╕ греки? Чи сп╕вали вони "╤л╕аду" свого земляка або сус╕да Гомера? Ось що про це пише Геродот Тиран Аф╕н (Атен) Кл╕сфен забороня╓ рапсодам сп╕вати п╕сн╕ Гомера, бо там, за його словами, як╕ наводить Геродрт, "прославляються Ар╠ос ╕ Ар╠осц╕" 2. Ар╠осом у т╕ часи називалась Аркад╕я - славнозв╕сна земля "бог╕в та геро╖в".

Отже, зачароване "Троянське коло" замкнулось, по дороз╕ до та╓мничо╖ Тро╖ ми не т╕льки н╕чого не розгубили, а, зда╓ться, дещо й знайшли. Принаймн╕, гадаю, молода укра╖нська етнонаука, що т╕льки-но спина╓ться на ноги, б╕льше н╕коли не впустить у свою святая святих - ╕стор╕ософську, етноноосферну святиню - егейського коня обману ╕ фарисейства. Обману подв╕йного, що за ним нав╕ть того злозв╕сного егейського коня перехрестили на "троянського коня". Н╕би це троянц╕ егейцям (а не навпаки!) п╕дсунули обманного коня, котрий, як ми зна╓мо з "╤л╕ади", став призв╕дцею загибел╕ Тро╖ ╕ Троян, а з ними й Земл╕ Трояньо╖.

Отже, ТРОЯ ЗНАЙДЕНА. Це нин╕шн╕ ру╖ни м╕ста Ольв╕╖, недалеко вад м╕ста корабел╕в ва р╕чц╕ Бог (тепер╕шн╕й П╕вденний Буг), котрий сл╕д в╕д╕менувати назад. Як в╕н був тисяч╕ л╕т тому - р╕ка Бог, р╕чка мешкання "божого народу". Тод╕ в╕дпадуть будь-як╕ звинувачення в мес╕янств╕ укра╖нц╕в - не ст╕льки як богообраного народу, а як народу, котрий проживав та й прожива╓ нин╕ на берегах р╕ки Бог.

Народ, що "з Нащада Св╕та", як сп╕ва╓ться в одн╕й стародавн╕й укра╖нськ╕й колядц╕ про створення св╕ту, знав ╕ мав свого Бога, котрому поклонявся щиро ╕ природно, як р╕чц╕, як вод╕, як колосков╕ пшениц╕, як кв╕тц╕, як зор╕ на неб╕.

Нарешт╕, слова античного м╕то╠рафа-енциклопедиста стародавнього св╕ту Аполодора переконають нав╕ть найзавзят╕ших скептик╕в. Винесен╕ на початок статт╕ як мотто, вони дають точн╕ ╠ео╠граф╕чн╕ координати розм╕щення знаменитого ╤л╕ону Гомера:

"Троя м╕ститься близько Тенедоса 3, коло могили Ах╕ла 4".

Нин╕шня Тендер╕вська коса на меж╕ Микола╖всько╖ та Херсонсько╖ областей, у гирл╕ Бога ╕ Словути-Дн╕пра, що зливаються в одне русло з морем, аж н╕як не може знаходитися десь поза трьома морями ╕ десятьма горами, як у казкових приказках, так само, як ╕ могила Ах╕ллеса - захисника Тро╖. Його поховано б╕ля ст╕н Тро╖ у степу на остров╕ Левка, котрого досл╕джують сучасн╕ укра╖нськ╕ археоло╠и не один десяток л╕т.

Так, Троя - на Троп╕ Троян╕й у Земл╕ Троян╕й. Саме так, як писав наш нев╕домий автор "Слова о пачку ╤горев╕". У гуслистих струнах нап╕о╖ Етно╕стор╕╖ бринить в╕ков╕чна п╕сня ╤стини, Правди ╕ Краси. Прислухаймося до них ус╕╓ю нашою душею - тод╕ й в╕дкри╓ться Зелена Брама власно╖ мудрост╕ ╕ благочестя.

Пояснення:

1. "Навпактика" -назва книги одного з╕ скитськх письменник╕в на ╕м'я Пан╕асад. ^
2. Геродот. История. - Л , 1972 - С. 255.^
3. Тенедос - нин╕шня Тендер╕вська коса в гирл╕ Дн╕пра й Бога. ^
4. Могила Ах╕ла (Ах╕ллеса) лежить на о. Левц╕, коло м. Ольв╕╖, також у дельт╕ Словутиця й Бога. ^

╤люстрац╕╖:

1. Агора - центральний майдан у м.Ольв╕╖-Тро╖ (реконструкц╕я);
2. П╕вн╕чн╕ ворота до Ольв╕╖-Тро╖ та стародавня вулиця (реконструкц╕я);
3. "Тро╖стий" алтар в Ольв╕╖, 5 стор╕ччя до н.е.;
4. Так званий "Пагорб Зевса".