МОВО Р╤ДНА, СЛОВО Р╤ДНЕ...
Розм╕рковуючи про сутн╕сть, роль та долю мови, великий педа╠о╠ К. Ушинський писав у статт╕ "Р╕дна мова": "Коли зника╓ народна мова, - народу нема б╕льше... Доки жива мова народна в устах народу, доти живий ╕ народ. нема насильства б╕льш нестерпного, як те, що хоче в╕дняти у народа його спадщинуи, створену багатьма покол╕ннями його в╕джилих предк╕в".
Страдницька доля судилася наш╕й мов╕, та вона жила. П╕сля занепаду Ки╖всько╖ княжо╖ держави вона всеж-таки залишалася державною за час╕в Великого княз╕вства Литовського. Нею написан╕ "Судебник" великого князя Казимира Ягайловича та "Литовський статут", документ про прив╕ле╖ польсько╖ шляхти "Вислицький статут". Польськ╕ корол╕ - вс╕ Ягайловичи - аж до Си╠измунда Ав╠уста - за св╕дченням польских ╕сторик╕в, говорили по-руськи, тобто укра╖нською, часом л╕пше, н╕ж польською. У б╕бл╕отеках багатьох корол╕в укра╖нсько-руських книжок було б╕льше н╕ж польських. Воно не дивно. Як переконливо стверджу╓ Iван Ог╕╓нко у сво╖х класичних працях "Нариси з ╕стор╕╖ укра╖нсько╖ мови: системи укра╖нського правопису" та "Постання азбуки ╕ л╕тературно╖ мови слов'ян" укра╖нська мова ма╓ глибоке кор╕ння. Перебуваючи у IX стол╕тт╕ у Хесонес╕, христ╕янськ╕ просветител╕ Кирило ╕ Мефод╕й мали нагоду познайомитися з "руським" письмом ╕ написаними ним церковними книгами. Тобто наша мова бере сво╖ витоки не ╕з занасено╖ ними македонсько╖ гов╕рки, якими були написан╕ тод╕шн╕ тод╕шн╕ болгарськ╕ церковн╕ книги, а з╕ сво╓╖ народно╖ мови та ╕ свого алфав╕ту (глаголиц╕). Однак п╕сля Флорент╕йсько╖ ун╕╖ почина╓ться наступ катол╕цизму ╕ в сфер╕ вживвання мови: спочатку ╖╖ в╕дт╕сняють польською мовою на перифер╕ю, а дал╕ ╕ зовс╕м забороняють. Так Польсько-Литовська держава "в╕ддячила" нам за той духовний вплив, який безперечно справляла наша культура на наших зах╕дних сус╕д╕в.
Не л╕пше складалася доля укра╖нського народу та його мови на сх╕дних теренах п╕сля п╕дписання горезв╕сно╖ Переясловсько╖ угоди (1654 р╕к). Ще за життя Богдана Хмельницького за його спиною Польща та Москов╕я домовилися про под╕л Укра╖ни м╕ж собою. В╕дтод╕ доля укра╖нсько╖ мови вже залежала в╕д двох "старших брат╕в". Вона потрапила в цупк╕ лещата великодержавницьких об╕йм╕в. Згадаймо лише окрем╕ з них:
Ми навели ц╕ приклади аж н╕як не з метою докору нашим сус╕дам за далеко не дружн╓ ставлення ╖х д╕д╕в та прад╕д╕в до всього укра╖нського, за св╕доме нищення вс╕х зародк╕в укра╖нсько╖ духовност╕. Просто з ╕стор╕╖ факт╕в не викенеш. Це може зрозум╕ти т╕льки той, хто на соб╕ в╕бчув ц╕ "об╕йми". На одн╕й з зустр╕чей з представниками рос╕йського духовенства одному з нас заявили: якби не Рос╕я, то не було б Тараса Шевченка. От як ми чита╓мо ╕стор╕ю! Не кожен, далеб╕ не кожен у змоз╕ зрозум╕ти, що нав╕ть у страшних умовах утиску ╕ гон╕нь, хоч як дивно, укра╖нський народ робив великий внесок у розвиток рос╕йсько╖ та польсько╖ культури. Це парадокс, але це факт. Як переконливо дов╕в уже згаданий. Ог╕╓нко,не було жодного аспекту культурного життя Рос╕╖, де представники Укра╖ни не справили б пом╕тного впливу. Тому не дивно, що рос╕йська л╕тературна та д╕лова мови запозичили дуже багато укра╖нських терм╕н╕в.
Таким чином, оск╕льки наша мова нищилася на державному р╕вн╕, про в╕дродження ╖╖ ма╓ подбати насамперед держава. Такий п╕дх╕д ма╓ ╕сторичне кор╕ння. Пригадаймо, як виникнення Запр╕зько╖ С╕ч╕ призвело в╕дразу до системи захисту нашо╖ в╕ри, культури, осв╕ти та мови (створення братства та шк╕л, вивчення в них слав'яно-русько╖ мови, написання наукових праць та п╕дручник╕в слав'яно-руською мовою, складання словник╕в, створення нових друкарень, закладання основ мовознавчо╖ науки та багато ╕ншого).
Могутн╕й поштовх до свого подальшого розвитку отримала народна мова за час╕в Гетьманщини. З перемогою нац╕онально-визвольно╖ боротьби п╕д проводом Б. Хмельницького в╕дновлю╓ться державна осв╕тня пол╕тика. Вся Укра╖на покрива╓ться мережою шк╕л, Ки╓во-Могилянська академ╕я ста╓ осв╕тньо-науковим закладом, у якому формуються кадри просв╕тител╕в для багатьох слав'янських земель (Рос╕╖, Серб╕╖, Хорват╕╖, Словаччини). У всих укра╖нських ре╠╕онах-полках виникають школи та академ╕╖. Укра╖на ста╓ чи не найосв╕дчинойшою кра╖ною ╢вропи.
Водночас Москов╕я довго залишалася малограмотним княз╕вством, чим частково можна пояснити згадан╕ репрес╕╖ проти укра╖нсько╖ культури. Здобути високу осв╕ту в епоху Середнов╕чча можна було лише в ╢вропейських ун╕верситетах. Укра╖нц╕ опановують цю науку. Нема╓ практично жодного ун╕верситету у ╢вроп╕, де не навчалися б укра╖нц╕. Це феномен свого часу.
Але тра╠╕чно склада╓ться подальша доля нашо╖ культури на сво╖й земл╕: "Велика Ру╖на" держави зумовила велику ру╖ну й укра╖нсько╖ мови. Практика ╕мперського правл╕ння, як ╕ досв╕д колишнього Радянського Союзу, переконливо довели: коли мова будь-якого народу вит╕сня╓ться ╕з сфери державного функц╕онування, то вона в╕дразу ж почина╓ вит╕снятись ╕з сфери виробництва, осв╕ти, науки, мистецтва та м╕жнародного сп╕лкування, а в╕дтак - ╕ з с╕м'╖. А в к╕нцевому п╕дсумку - ╕ з людсько╖ св╕домост╕.
Ми ма╓мо сьогодн╕ укра╖нську нац╕ональну державу без викарбуваних ч╕тко нац╕ональних рис, без джерельно чисто╖, неупосл╕джено╖, нез╠валтовано╖ загально-визнано╖ й повсюди утверджено╖ державно╖ мови. Укра╖на нагаду╓ нин╕ п╕дранка, якому до повного одужання ще неодноразово прийдеться перетерп╕ти великий б╕ль. Це треба добре зрозум╕ти. Бо якщо вже вас вдарили ножем, то х╕ба можливо його витягнути з т╕ла безбол╕сно? Чи х╕ба ми не зна╓мо, будь-яке оперативне л╕кування ╓ бол╕зним, але це л╕кування. ╤шого виходу нема╓. Бо т╕льки такий шлях веде до одужання.
Так ╕ в мовн╕й справ╕ треба зд╕йснити р╕шучу "операц╕ю", як це зробили свого часу ╕зра╕льтяни, французи, н╕мц╕. Треба в╕ддавати Богов╕ - Боже, а кесарев╕ - кесареве. Це аж н╕як не ознака ущемлення рос╕йсько╖, польсько╖, чи ╕нших меньшин. Просто вони збер╕гають свою самобутн╕сть, ори╠╕нальн╕сть, приваблив╕сть у межах сво╖х громад, шк╕л, родин, а в державн╕й сфер╕ виявляють таку саму законослухнян╕сть, як кор╕нне населення Укра╖ни. До реч╕ саме так поводяться некор╕нн╕ меншини в усих кра╖нах св╕ту. Не будемо далеко шукати. Укра╖нська меншина в Рос╕╖ не менша за рос╕йську на Укра╖н╕. Але укра╖нц╕ там справд╕ забут╕ Богом ╕ людьми, не мають сво╖х шк╕л газет, рад╕о, телебачення. Та жоден з них нав╕ть в умовах суц╕льних переселень не порушував питання про державн╕сть укра╖нсько╖ мови в Рос╕йськ╕й Федерац╕╖, не зневажа╓ державно╖ рос╕йсько╖ мови.
Треба нарешт╕ перестати безсоромно фарисействувати з приводу двомовност╕ в Укра╖н╕. В окремих кра╖нах двомовн╕сть сформувалася на ╠рунт╕ входження певного кантону, пров╕нц╕╖, ре╠╕ону раз╕м ╕з сво╓ю землею, сво╓ю мовою до складу сп╕льно╖ держави. А Укра╖на створена лише за рахунок сво╖х земель, н╕ в╕д кого н╕чого не взяла. Навпаки ми роздали частину сво╖х земель Рос╕╖, Б╕лорус╕╖, Польщ╕ та ╕ншим сус╕дам. Тому ╓диною державною мовою ╓ мова кор╕нно╖ нац╕╖, яка створила нашу державу ╕ дала ╖й назву "Укра╖на".
Ще раз повторю╓мо: в межах сво╓╖ сп╕льноти люди можуть сп╕лкуватися т╕╓ю мовою, яка ╖м найб╕льше прийнятна, можуть ор╠ан╕зовувати сво╖ школи, клуби, товариства. Але не принижуючи при цьому права ╕нших нац╕ональностей ╕ свято поважаючи загально-державну укра╖нську мову, яка об'╓ну╓ ус╕х громадян Укра╖ни, ╓ зрозум╕лою для вс╕х ╕ ╓ оф╕ц╕йною мовою ус╕х державних установ. Держава ма╓ подбати, аби нею в╕льно волод╕ли вс╕ громадяни. Це ╕ ╓ вищий прояв демократ╕╖, решта - баз╕кання ╕ простор╕кування, що ведуть до втрати мови кор╕нного етносу, а в╕дтак до асс╕м╕ляц╕╖ цього народу ╕ л╕кв╕дац╕╖ його держави. З морально╖ точки зору сьогодн╕ "порушувати питання про двомовн╕сть в Укра╖н╕ соромно.
Час, урешт╕-решт, перестати збиткуватися з укра╖нсько╖ мови. Ви подив╕ться, яке мовне кал╕цтво заполонило наш╕ телеекрани. Назв╕ть хоча б один канал, що працю╓ виключно державною мовою, пропа╠у╓ укра╖нську культуру, л╕тературну мову. Чому, коли укра╖нець жарту╓, в╕н обов'язково повинен розмовляти суржиком. Хто штампу╓ нам "братц╕в-кролик╕в", в╕рок-сердючок, "шоу самотнього холостяка" та ╕нше хохлятство, бо н╕ з укра╖нськ╕м, н╕ з рос╕йським воно н╕чого сп╕льного не ма╓. Адже нав╕ть запорожц╕, пишуч╕ листа турецькому султану, не цуралися сво╓╖ мови, хоч турецькою вони волод╕ли. Чому наша молодь не спроможна на справжн╕ укра╖нськ╕ жарти на арен╕ КВК? Бо мовою ╖х навчання ╕ сп╕лкування був ╕ залиша╓ться суржик.
Задумаймося, чому багато рос╕ян, проживши в Укра╖н╕ 30-50 рок╕в, не оволод╕ли укра╖нською мовою? Бо принципово не хочуть. Адже студент за п'ять рок╕в вивча╓ будь-яку, нав╕ть китайську мову. А тут мову, яка тебе повсякденно оточу╓, яку чу╓шь щодня, яка тебе н╕коли не принижувала, - не може. Н╕. Не хоче.
Що можно сказати з цього приводу? У природ╕ загалом кращих, чи г╕рших мов нема╓. Ус╕ мови неповторн╕ ╕ специф╕чн╕. Нема серед них ╕ "пров╕нц╕йних", "хуторянських", "с╕льських" та "м╕ських". ╢ мова народу, мова держави, яку треба поважати ╕ захищати. Тобто сьогодн╕, як н╕коли потр╕бен захист укра╖нсько╖ мови, як державно╖, як стандарту нашо╖ державност╕. Той, з високих урядовц╕в, хто в╕дстою╓ ╕нш╕ позиц╕╖, намага╓ться збудувати укра╖нську державу без укра╖нц╕в.
Як╕ кроки ми вважа╓мо за доц╕льне зробити першими? Насамперед потр╕бна ч╕тка ╕ недвозначна позиц╕я перших ос╕б держави. Саме ╖х авторитетом визначатиметься повед╕нка ╕нших кер╕вник╕в, ╕нших державц╕в ╕, врешт╕, всього загалу. Якщо кожний урядовець - чи то малий, чи то великий - поважатиме свою посаду б╕льше, н╕ж себе, в╕н н╕коли не зневажатиме норм повед╕нки державного службовця. Бо чим тод╕ можна пояснити той факт, коли м╕н╕стр чи ╕нший державець, пам'ятаючи, що понад 80 в╕дсотк╕в населення нашо╖ держави - то укра╖нц╕, що вс╕ вони разом з рештою населення ╓ громадянами Укра╖ни, де державною мовою ╓ укра╖нська, виголошу╓ оф╕ц╕йн╕ промови недержавною мовою. До кого ж в╕н тод╕ зверта╓ться?
Для нас не зрозум╕ло, хто добира╓ таких ос╕б на державн╕ кер╕вн╕ посади? Адже кожна людина, яка мр╕╓ про державну кар'╓ру, мусить усв╕домити, що без знання державно╖ мови неможливо об╕ймати так╕ посади. Н╕ знайти пристойне м╕сце у сусп╕льств╕, бо мовою загальнонац╕онального сп╕лкування в укра╖нськ╕й держав╕ буде укра╖нська мова. Так цю поблему ставить ╕ розв'язу╓ ввесь цив╕л╕зований св╕т, ус╕ демократично-розвинут╕ кра╖ни, як╕ мають чисельно переважаючий кор╕нний етнос, - Н╕меччина, Франц╕я, Англ╕я, ╤зра╖ль, ╤тал╕я, та ╕нш╕. Колись кожен ск╕ф мав знати св╕й родов╕д до сьомого кол╕на. Той, хто не знав свого походження ╕ не шанував його, не м╕г вважатися повноц╕нною людиною; в╕н був поза родом, поза племенем, йому було важко вижити, його цуралися. Отож - доб╕р кадр╕в - це друга проблема.
Сл╕д також, щоб вживання державно╖ мови першими кер╕вниками та ╖х заступниками вс╕х р╕вн╕в - в╕д Президента до бригадира - стало правилом хорошого тону. Переконан╕: якби вс╕ директори завод╕в ╕ фабрик, голови колективних п╕дпри╓мств, кер╕вники р╕зних п╕дрозд╕л╕в почали розмовляти державною мовою, то пов╕рте, стр╕лка "державного компасу" зм╕стилася б у б╕к наших суто нац╕ональних ╕нтерес╕в, бо в нас прокинулося б чуття укра╖нства. А без нього, без патр╕отизму помноженого на профес╕онал╕зм, не подолати економ╕чно╖ кризи, не п╕днести могутност╕ нашо╖ держави. Отже, потр╕бен службовий етикет, норми повед╕нки державного службовця, його в╕дпов╕дальн╕сть за доручену справу.
В Укра╖н╕, нав╕ть за переписом, проведеним у 1989 роц╕, мешкало 37.4 м╕л╕йони укра╖нц╕в, або 72.4 в╕дсотка в╕д загально╖ к╕лькост╕ населення. Переконан╕: якби ми провели перепис сьогодн╕, то сп╕вв╕дношення значно зм╕нилося у б╕к зб╕льшення к╕лькост╕ укра╖нц╕в.
Щоб розв╕яти сумн╕ви у сказаному, наведемо такий ╕сторичний факт. Леон╕д Брежн╓в народився у м╕ст╕ Каменьському (Дн╕продзержинськ), куди його батько при╖хав на зароб╕тки з с. Брежн╓ве Курсько╖ губерн╕╖, заповнюючи анкету п╕сля зак╕нчення металур╠╕йного ╕нституту у 1935 роц╕, записався укра╖нцем. А п╕зн╕ше, вже будучи секретарем Дн╕пропетровського обкому парт╕╖, переправив запис у граф╕ нац╕ональн╕сть на "русский". Його можна зрозум╕ти. Бо наврядчи "укра╖нець" Брежн╓в зробив би таку ж саму кар'╓ру, як Брежн╓в "рос╕янин".
Ус╕ ми пам'ята╓мо радянську систему п╕дготовки та переп╕дготовки кадр╕в, пост╕йно д╕ючих сем╕нар╕в. Невже нам не потр╕бно працювати з кадрами? ╤нститут укра╖нознавства Нац╕онального Ун╕верситету ╕м. Т.Шевченка п╕дготував ц╕каву про╠раму ╕нте╠рального курсу "Укра╖нознавство". Чому не використати б ╖╖ для навчання кер╕вних кадр╕в?
Для реал╕зац╕╖ тако╖ пол╕тики треба створити державний ор╠ан, покликаний стежити за виконанням Закону про мови, який, до реч╕, сл╕д в╕дкоре╠увати. Бо навряд чи нас прикраша╓ та обставина, що паспорти громадянам Укра╖ни виписують державною мовою, та мовою одн╕╓╖ з нац╕ональних меньшин. Тод╕, як в Укра╖н╕ ╖х понад 100, й ус╕ вони над╕лен╕ однаковими правами.
Особливо╖ уваги потребу╓ вигляд установ, вулиць, магазин╕в. Спробуйте зробити яку-небудь вив╕ску, не узгодивши цю справу з арх╕тектором, пожежником, ╕нспекц╕╓ю сан╕тарного стану та ще з к╕лькома владними структурами, ╕ вам випишуть такий штраф, що ви довго чухатимете потилицю. Перев╕ряють усе, та не мову. Подив╕тся на що стали схож╕ в╕трини наших магазин╕в, ╕нтер'╓ри вулиць, дошки оголошень, рекламн╕ стор╕нки газет. Хто тут визнача╓ мовну пол╕тику? Знайд╕ть ╕ще таку кра╖ну, де б центральну вулицю ╖╖ столиц╕ в╕ддали повн╕сттю двом американським ф╕рмам - увесь Хрещатик заставлений рекламними щитами Marlboro та Coca-Cola. Невже це ╕ ╓ один з елемент╕в "п╕дтримки" в╕тчизняного товаровиробника, про що так полюбляють говорити наш╕ пол╕тики? Ц╕кава також ситуац╕я з вив╕сками на установах: якщо ╕ зам╕нили мову, то часто-густо залишили стару символ╕ку. Прогулюючися м╕стом, придив╕ться уважно, ╕ ви побачите, де багато ц╕кавого. Дивна с╕туац╕я ╕ в д╕ловодств╕, проектно-конструкторськ╕й документац╕╖, зв╕тност╕. Тут усе старе, як св╕т. Тут новим нав╕ть ╕ не пахне.
Одразу ж в╕дкинемо заперечення стосовно в╕дсутност╕ необх╕дно╖ терм╕ноло╠╕╖ в техн╕чн╕й, медичн╕й та ╕нших галузях. Це неправда. Ще в радянськ╕ часи, читаючи лекц╕╖ укра╖нською мовою, ми н╕коли не зазнавали труднощ╕в у пошуках того, чи ╕ншого укра╖нського в╕дпов╕дника. У нас велика словникова база, а особливо тепер. Було б бажання. Одному ╕з автор╕в уже доводилося писати про те, що Рос╕я н╕коли не була л╕дером науково-техн╕чного про╠ресу, отже, й уся терм╕ноло╠╕я в ц╕й галуз╕ запозичена з ╓вропейських мов (у тому числ╕ уже з мертвих нин╕). Така сама мотивац╕я висува╓ться у медицин╕, хоч ус╕м нам добре в╕домо, що там основа терм╕ноло╠╕╖ - латина.
Це аж н╕як не означа╓, що не ╕сну╓ проблеми творення укра╖нсько╖ науково-фахово╖, в тому числ╕ ╕ техн╕чно╖ терм╕ноло╠╕╖, ╖╖ поширення та апробац╕╖ у наукових та фахових середовищах, унормування ╕ стандартизац╕╖, опрацювання словник╕в, дов╕дник╕в, введення унормовано╖ техноло╠╕╖ до п╕дручник╕в, у наукове ╕ техн╕чне методичне забезпечення. Йдеться про те, що настав час прокинутися, см╕ливо стати до роботи, часом невдячно╖, ╕нколи затратно╖ з р╕зних бок╕в, у тому числ╕ ╕ з ф╕нансового, повол╕ та виважено робити поступ в утвердження укра╖нсько╖ державност╕. Настав час р╕шуче переводити ╕ навчання у вс╕й систем╕ осв╕ти в╕дпов╕дно до Конституц╕╖ Укра╖ни та Закону про мови на державну мову з наданням широких прав, де ╓ у цьому потреба, особливо у середн╕х навчальних закладах, мовам нац╕ональних ╠руп.
Але в данному раз╕ треба бути прямим ╕ чесним. Зг╕дно ╕з статистичними даними М╕н╕стерства осв╕ти Укра╖ни, майже 50 в╕дсотк╕в студент╕в Укра╖ни навчаються укра╖нською мовою. По-перше, чому 50, коли укра╖нц╕в в Укра╖н╕ майже 80 в╕дсотк╕в? На як╕й п╕дстав╕ оцих 30 в╕дсотк╕в укра╖нц╕в у сво╖й Укра╖нськ╕й держав╕ не мають змоги навчатися сво╓ю, до того ж державною мовою? А, по-друге, якщо решта громадян Укра╖ни неукра╖нсько╖ нац╕ональност╕ здобува╓ вищу осв╕ту не укра╖нською мовою, то вона, ця частина майбутн╕х випускник╕в, не зможе працювати у державних укра╖нських установах. Хто взяв на себе право ставити ╖х у таке незручне становище? По-трет╓, буваючи у тих навчальних закладах, як╕ за данними зв╕тност╕, начебто ведуть навчання укра╖нською мовою, ми часто-густо не могли в цьому переконатися. Кого ж ми обманю╓мо ╕ яку ел╕ту ми готу╓мо для Укра╖ни? По-четверте, спостер╕гаючи, як пов╕льно в╕дкриваються укра╖нськ╕ школи у п╕вденно-сх╕дному ре╠╕он╕, нав╕ть у с╕льськ╕й м╕сцевост╕, де майже виключно живе укра╖нське населення, обурю╓шся: коли ж, урешт-врешт, ус╕ укра╖нськ╕ д╕ти почують у школ╕ р╕дне слово?
Дехто з прихильник╕в тако╖ загальмовано╖ "укра╖н╕зац╕╖" освти пос╕да╓ хитру позиц╕ю: тихше, тихше, не посп╕шайте, не п╕ганяйте! Щось под╕бне свого часу пропонував Наср╓д╕н, об╕цяючи навчити в╕слюка за десять рок╕в. А за цей час, зв╕сно, або в╕слюк здохне, або мулла помре.
Безперечно, осв╕та немислима без книжкового забезпечення. Нестача п╕дручник╕в та ╖х дорожнеча стали гострою проблемою. Правда, штучною проблемою. Бо не може бути держави без школи та книги. Там, де ╖х не вистача╓, там або нема╓ держави, або вона гине. Там нема╓ кер╕вник╕в, здатних осмислити цю тра╠ед╕ю. Розмови про нестачу кошт╕в на друк, а в╕дтак - ╕ п╕дручник╕в укра╖нською мовою, ╓ т╕льки приводом, аби виправдати сьогодн╕шн╕й стан справ. Порахуйте, ск╕льки грошей витрача╓ наша держава на друк рос╕йськомовних газет, журнал╕в, книг, ╕ ви перекона╓теся (сьогодн╕ в Укра╖н╕ вида╓ться 70 в╕дсотк╕в рос╕йськомовно╖ л╕тератури ╕ лише 30 в╕дсотк╕в - укра╖номовно╖), що хтось дуже розумно ╕ тонко веде цю справу у наш╕й держав╕.
Ми якось п╕драхували: на книжковому лотку у вест╕бюл╕ Верховно╖ Ради на 85 книжок рос╕йською мовою припадало 33 укра╖нською, а серед газет це сп╕вв╕дношення становило 35:7, не кажучи вже про як╕ст виданнь. Гада╓мо, ц╕ сп╕вв╕дношення не стих╕йно складаються. Хто за цим сто╖ть? Що в╕н з того ма╓ ╕ що ми ма╓мо - зроб╕мо висновок сам╕.
Кажуть, що хто волод╕╓ ╕нформац╕╓ю, той волод╕╓ св╕том. Кожна держава, яка дба╓ про сво╖ ╕нетерси, п╕клу╓ться про ╕нформативн╕сть свого сусп╕льства, про правдиву, об'╓ктивну ╕нформован╕сть, охороняючи його в╕д дез╕нформац╕╖, провокац╕й, морального розкладу, в╕д п╕дриву державного устрою. Хот╕лося б знати, хто п╕клу╓ться про нашу ╕нформац╕ю ╕ як п╕клу╓ться? Взагал╕, чи ╓ в наш╕й систем╕ кадрового в╕дбору як╕сь критер╕╖. Як╕ вони? Ми ставимо це питання неспроста, бо нам зда╓ться, що в ньому ми ч╕тко не визначилися.
Ор╠ан╕зац╕ю державотворення в Укра╖н╕ можно доручити лише тим людям, як╕ хочуть саме незалежно╖ Укра╖ни, як╕ знають ╖╖ ╕стор╕ю, люблять ╖╖ культуру ╕ народ, мають необх╕дн╕ профес╕йн╕ знання та ор╠ан╕зац╕йн╕ зд╕бност╕ та ╓ чесними, високопорядними. Ми ма╓мо навчитися виявляти ╕ гнати геть кар'╓рист╕в будь-яко╖ ор╕╓нтац╕╖, як╕ об╕ймаючи висок╕ посади й отримуючи щедр╕ винагороди та прив╕ле╖, зневажають усе укра╖нське. Сьогодн╕ ста╓ доц╕льним розробка ц╕ло╖ низки протекц╕он╕ських заход╕в, щодо вживання укра╖нсько╖ мови. Це ╕ п╕льгове законодавство на укра╖нське друкарство та виробництво музично╖ продукцц╕╖, ор╠ан╕зац╕я рекламно╖ справи державною мовою, дублювання ц╕кавих заруб╕жних ф╕льм╕в укра╖нською мовою; замовлення техн╕чних умов та ╕ншо╖ нормативно╖ документац╕╖ (хоча б, наприклад, у т╕й сам╕й Рос╕╖) на обладнання, техн╕ку, техноло╠╕ю укра╖нською мовою, без яких держнагляд не допустить ╖х завезення в Укра╖ну тощо.
Не можна стояти осторонь ╕ щодо створення ╓дино╖ пом╕стно╖ нац╕онально╖ укра╖нсько╖ церкви. Ки╖вський патр╕архат займа╓ ч╕тку державницьку позиц╕ю, проте держава його чомусь не пом╕ча╓. Нам гр╕х забувати, що рос╕йське православ'я працювало на свою ╕мпер╕ю, служило ╕ служить ╖й в╕рою ╕ правдою. То чому ж наша держава цура╓ться п╕дтримки укра╖нсько╖ церкви? Давно час в╕дкинути звинувачення Ки╖вського патр╕архату в його неканон╕чност╕. Добре в╕домо, що ╕ Московська митропол╕я ╕ Московська патр╕арх╕я були створен╕ вольовим методом московськими князями Василем III та ╤ваном Грозним не канон╕чним шляхом. Ми ж мали ╕ свою канон╕чну Ки╖вську метропол╕ю, зруйновану Москвою 1686 року, ╕ таку саму канон╕чну автокефальну церкву Волин╕, л╕кв╕довану Москвою 1939 року. А вс╕ляк╕ ╕нсинуац╕╖ навколо постат╕ Ки╖вського патр╕арха Ф╕ларета пов'язан╕ з ним особисто, а з в╕дходом укра╖нсько╖ церкви в╕д Москви. Хто б не очорнював Укра╖нську церкву сьогодн╕, в╕н був би обов'язково шельмований, бо, повторю╓мо, р╕ч не в особ╕, а у втрат╕ Москвою велико╖ ╕ побожно╖ укра╖нсько╖ пастви - майже 80 тисяч параф╕й. Прикро, але це шельмування Укра╖нсько╖ церкви та ╖╖ ╕╓рарх╕в було так майстерно ор╠ан╕зовано, що в╕рн╕ Московського патр╕архату (а це найб╕льша православна конфес╕я в Укра╖н╕) прийняли це за святу правду. Бо широкий загал, на жаль, не зна╓ сво╓╖ ╕стор╕╖.
Згадаймо, як майстерно була ор╠ан╕зована система пол╕тнавчання в радянськ╕ часи. Чим ми ╖╖ зам╕нили? Н╕чим. Бо нема╓ ╓дино╖ пол╕тично╖ л╕н╕╖. Спроби сформувати на державному р╕вн╕ нац╕ональну ╕дею новоявлен╕ "пол╕толо╠и" постаралися висв╕тити як щось неприйнятне, нав╕ть небезпечне. ╥х можна зрозум╕ти, але чи можна будувати нац╕ональну державу без нац╕онально╖ ╕де╖, без над╕йного фундаменту, без ч╕тких ор╕╓нтир╕в?
Навряд чи можна виправдати економ╕чними негараздами ту зовн╕шню пол╕тичну мляв╕сть Укра╖нсько╖ держави стосовно п╕дтримки сво╓╖ багатом╕л╕йонно╖ д╕аспори, що за останн╕ми даними становить майже половину укра╖нського етносу, розкиданого по всих континентах. Нин╕ вс╕ об'╓ктивно оц╕нюють роль д╕аспори у збереженн╕ ╕де╖ укра╖нсько╖ державност╕, та в ╖╖ в╕дрожденн╕. Але чим п╕дтриму╓ укра╖нська держава сво╖х сп╕вгромадян за кордоном? Важко в╕дпов╕сти.
Подив╕ться, що робить у цьому напрямку наш сус╕д - Рос╕йська Федерац╕я. Видано указ Президента про створення ради з п╕дтримки рос╕йсько╖ мови при Президентов╕ РФ, розроблена про╠рама уряду "Рос╕йська Мова". Ця про╠рама передбача╓ посилення позиц╕й рос╕йсько╖ мови в Рос╕╖, кра╖нах СНД та за ╖╖ межами, вид╕лено необх╕дн╕ кошти. З наявних у нашому роспорядженн╕ документ╕в виплива╓, що рос╕яни надзвичайно зац╕кавлено в╕дсл╕дковують сво╖ нац╕ональн╕ ╕нтереси у духовн╕й сфер╕. Це заслугову╓ на повагу.
Чи бачив хто-небудь ╕з нас низькопробну у мистецькому план╕ передачу по рос╕йському телебаченню, чи чули ми хоч раз виступи по телебаченню у Москв╕ недержавною мовою, чи в╕дчули ми хоч раз якусь зневагу до рос╕йсько╖ церкви та ╖╖ патр╕арха? Н╕. ╢ ч╕тка державна пол╕тика захисту сво╓╖ духовност╕. Правда тут часто перебирають м╕ру. Досить сильними залишаються ╕мперськ╕ амб╕ц╕╖. Бо як ╕накше можна розц╕нити те, що рос╕йська мова претенду╓ на мову м╕жнац╕онального сп╕лкування у кра╖нах СНД у той час, коли там уже запроваджено сво╖ державн╕ мови. Виступаючи за п╕дтримку рос╕йсько╖ мови у кра╖нах СНД, Рос╕я практично н╕чого не робить для розвитку мов нац╕ональних меншин на сво╖х теренах. Ми це в╕дчува╓мо з╕ ставлення до велико╖ укра╖нсько╖ меншини в Рос╕йськ╕й Федерац╕╖. Мабудь, нашому урядов╕ в цих питаннях ло╠╕чно було б д╕яти на засадах паритетност╕ ф╕нансування нац╕онально╖ культури та осв╕ти: ск╕льки Рос╕я вклада╓ кошт╕в на потреби укра╖нсько╖ меншини, ст╕льки ж нам вид╕ляти на потреби рос╕йсько╖. Може це б примусило наших опонент╕в спуститися з-за хмар попул╕зму на гр╕шну землю. Вс╕м зрозум╕ло, що ми на це не п╕демо, що ми сто╖мо вище оцих амб╕ц╕й. Але хот╕лося б, щоб наша рос╕йськомовна д╕аспора правильно розум╕ла це. Насамк╕нець, вважа╓мо за потр╕бне наголосити: коли йдеться про в╕дродження укра╖нсько╖ мови та ╖╖ вживання, як загальнонац╕онально╖ на терен╕ Укра╖ни, то головний тягар ц╕╓╖ велико╖ м╕с╕╖ ма╓ на себе взяти кор╕нний етнос. Як цементуючий елемент укра╖нсько╖ держави, як ╠арант ╖╖ сувер╕нитету та демократичного розвитку вс╕х ╕нших народ╕в. Розвиваючися сам╕, укра╖нц╕ поведуть з собою ╕нших, не в якому раз╕ не утискаючи ╖хн╕ нац╕ональн╕ ╕нтереси. Це буде запорукою того, що Укра╖на постане, як ╓вропейська демократична держава, що здатна забезпечити розкв╕т усим сво╖м громадянам.
Хочеться закликати вс╕х чесних ╕ порядних рос╕ян в Укра╖н╕ сущих (а переважна б╕льш╕сть ╖х саме так╕), аби вони ч╕тко заявили "отцам руской наци╕" та "обустройщикам Рос╕╖", що н╕хто рос╕ян в Укра╖н╕ не пригн╕чу╓ ╕ зовн╕шнього захисту вони не потребують. Одному з нас довелося на зас╕данн╕ Ради ╢вропи дати в╕дс╕ч представников╕ Держдуми В╕шнякову, який намагався звинуватити Укра╖ну в дискрим╕нац╕╖ рос╕ян у себе. Вс╕м ма╓ бути зрозум╕ло, що нац╕я, частка яко╖ в населенн╕ держави становить б╕льше як дв╕ третини, н╕коли не погодиться бути "малоросами", чи "хохлами" у власн╕й держав╕. Минули т╕ часи, коли укра╖нц╕, за словами С.╢фремова, нагадували собою ╕нд╕анц╕в, що "п╕дб╕гали до гармат ╕ затикали ╖х ... сво╖ми капелюхами", будучи "св╕домими сво╓╖ несили.." Дедал╕ б╕льше ╕ б╕льше укра╖нц╕в усв╕домлюють себе... "могутн╕м деревом. Кор╕ння цього дерева входить у р╕дний ╠рунт, а вкрите цв╕том ╕ плодами г╕лля належить св╕тов╕" (М. Сар'ян).
У кожного ма╓ бути сво╓ бачення, своя позиц╕я, але незаперечним для кожного з нас залиша╓ться одне - державна мова ╓ в╕зитною карткою держави. Якою ╓ та в╕з╕тка, такою ╕ ╓ держава.
Валентин Яблонський,
народний депутат Укра╖ни,
голова п╕дком╕с╕╖ Верховно╖ Ради з науки,
д╕йсний член АНВШУ, член кореспондент
Укра╖нсько╖ академ╕╖ а╠рарних наук,
заслужений д╕яч науки ╕ техн╕ки Укра╖ни,
професор.
Петро Таланчук,
академ╕к Академ╕╖ педа╠о╠╕чних наук,
заслужений д╕яч науки ╕ техн╕ки Укра╖ни,
професор.
Газета "Голос Укра╖ни"
27 березня 1997 року.
стор╕нка 10.
Copyright ╘ 1997-1999 by
Ukrayins'ka Ideya
http://ideya.uazone.net