Дмитро КОРЧИНСЬКИЙ

СКЛО

Диван і я.
Існує стеля
І меланхолія моя
Між мною, стелею, диваном.

Стіна. Картина: степ за склом,
На обрії козак,
Дві хмарки у висоті над козаком.
Диван і стеля. Сіре за вікном -
Це все, що є. Чого нема - за склом.
Степ, сонце і козак...
Для чого я по цей бік скла?
Так, стати задом до вікна,
Схилити голову, напружить м'язи шиї,
Розбіг, в скло головою БАХ!
Короткий термін темряви,
Вдаряє сонце по примружених очах.
Степ. Трави колять ноги.
Бігом до обрію, де майже зник козак...

Для чого, друже дурню,
Стоїш ти перед склом
І все ще не біжиш
По степу босоніж
Услід за козаком.