На те, що наш╕ Трип╕лля та Халеп'я знаходять паралел╕ у близькосх╕дному ареал╕, досл╕дники вже давно звернули увагу. Ось що пише про це, зокрема, укра╖нський учений О.С.Стрижак: "...╕ дос╕ залиша╓ться без в╕дпов╕д╕ питання, коли ╕ в який спос╕б близькосх╕дн╕ топон╕ми типу Тр╕пол╕ (колишня Ф╕н╕к╕я, сучасний Л╕ван) ╕ Халеб (вар╕ант Алеппо в сус╕дн╕й Сир╕╖) перекочували, за О.С.Соболевським, на територ╕ю Середньо╖ Наддн╕прянщини, де (сучасний Обух╕вський р-н на Ки╖вщин╕) а ними перекликаються назви с╕л Трип╕лля... та Халеп'я... на однойменн╕й р╕чц╕" [1].

Спор╕днен╕сть цих обох ареал╕в п╕дтверджують також археоло╠╕чн╕ факти. На думку досл╕дник╕в, до скит╕в, тобто в бронзовому в╕ц╕ (приблизно 3 - 2 тис. до н.е.) П╕вн╕чне Причорномор'я населяли ╕ндоор╕йськ╕ племена, як╕ розмовляли пракритами, саме д╕алектами, на основ╕ яких п╕зн╕ше склалася мова жерц╕в ╕ священно╖ л╕тератури - санскрит. Археоло╠╕чну культуру цього населення називають катакомбною), а територ╕я, зайнита катакомбниками, простяглася в╕д Кубан╕ та Нижньо╖ Волги до Дн╕пра, а тод╕ вузьким язичком до Нижнього Дунаю, Схожу культуру бронзового в╕ку виявлено останн╕ми роками в Середн╕й Аз╕╖: тут вона тягнеться смугою в╕д П╕вн╕чного Прикасп╕ю через Приаралля до Таджикистану й Афган╕стану, де вже поруч ╕ ╤нд╕я. та що важливо для нашо╖ розмови, могили бронзового в╕ку ╓ ╕ в Палестин╕ та Ф╕н╕к╕╖, б╕ля виток╕в ╢фрату та в П╕вденно-Сх╕дному Прикасп╕╖. Причому ф╕зичний тип похованих у цих трьох ареалах надзвичайно схожий.

Тобто виходить, що коли катакомбники - ╕ндоор╕йц╕, то вони мусили колись перебувати ╕ в Мал╕й Аз╕╖. ╤ вони там справд╕ жили [2]. До 15 - 14 ст. до н.е. у цьому ареал╕ ╕снувала держава М╕танн╕, назву яко╖ не можна не сп╕вв╕днести з меотами Приазов'я, як╕ дали Азовському морю його давню назву - Меотида та як╕ розмовляли давньо╕нд╕йськими д╕алектами. Держава М╕танн╕ розм╕щувалася у верх╕в'ях Т╕гру та ╢вфрату, а цар╕ та знать ╖╖, як засв╕дчують писемн╕ джерела, мали виразно ╕ндоор╕йськ╕, тобто ╕нд╕йськ╕ ╕мена, як ╕ божества. Так, у договор╕ м╕танн╕йського царя Курт╕вази з хетським правителем (14 ст. до н.е.) принесено клятву чотирма вед╕йськими божествами, тобто божествами, як╕ згадуються ще в "Р╕╠вед╕" - найдавн╕ш╕й писемн╕й пам'ятц╕ ╕нд╕йц╕в. ╤мена цих божеств ╤ндра, М╕тра, Уруван-Варуна й Насатья, причому перш╕ тро╓ мають розлог╕ в╕дпов╕дники у сх╕дних слов'ян. М╕тра, скаж╕мо, знайшов вираження у слов'янськ╕й общин╕ - мир╕, а з р╕╠вед╕йським ╕м'ясполучення Варунам╕тра спор╕днене слов'янське ╕м'я Володимир, найпопулярн╕ше в Рюрикович╕в. ╤ндра теж ма╓ сво╖ в╕дпов╕дники, наприклад, чеське чолов╕че й латиське ж╕ноче ╕м'я ╤ндра, латиське ж пр╕звище ╤ндране, фольклорний зв╕р ╤ндрик, що "прочища╓ криниц╕ джерельн╕" тощо. Причому саме ╤ндра в ╕нд╕йських м╕тах уславився боротьбою проти асур╕в, старших брат╕в бог╕в був ╤ндра, а ватажком асур╕в був Варуна. Мат╕р'ю асур╕в була Дану, тотожна слов'янськ╕й Дан╕, теж пов'язан╕й з водною стих╕╓ю - залишки ╖╖ ╕мен╕ можна ╕ дос╕ бачити в назвах р╕чок П╕вн╕чного Причорномор'я: Дон, Донець, Дн╕стер, Дн╕про (Данапер). Як каже в╕домий фах╕вець ╕з пор╕вняльно╖ м╕толо╠╕╖ Ф.Кейпер, "не може бути сумн╕ву в тому, що "дану" - терм╕н, успадкований з ╕ндо╕рансько╖ рел╕╠╕йно╖ мови на означення "потоку", насамперед першопочаткових вод" [3]. На думку ╕ндоло╠а Н.Гус╓во╖ [4], у "Р╕╠вед╕" слово "дану" означа╓ р╕ку взагал╕, проте в такому значенн╕ воно не зустр╕ча╓ться в п╕зн╕ш╕й санскритськ╕й л╕тератур╕, що розвинулася вже на територ╕╖ ╤нд╕╖. Хоч початки ╖╖ складалися саме в П╕вн╕чному Причорномор'╖, про що св╕дчать останн╕ археоло╠╕чн╕ розкопки доск╕фських курган╕в п╕вдня Укра╖ни, як╕ яскраво засв╕дчили однаков╕сть уявлень тих, хто споруджав т╕ кургани, ╕ тих, хто створював "Р╕╠веду" (див. книжку Ю.Шилова "Космические тайны курганов". М., 1990). З чого виплива╓, що вже у вед╕йських ар╕╖в слово "дану" носило рел╕ктовий характер, а це значить, що найб╕льшого поширення воно здобуло на прабатьк╕вщин╕ ар╕╖в цебто в ареал╕ на п╕вн╕ч в╕д Чорного моря. Це також св╕дчить про те, що саме тут створювалася перв╕сна вед╕йська рел╕╠╕я, яка на терен╕ ╤нд╕╖ зазнала в╕дчутно╖ переробки з боку ╕нду╖стських жерц╕в та коментатор╕в. Не виключено, що саме тут - батьк╕вщина асур╕в/ахур╕в, першопочаткових бог╕в, яких згодом вит╕снили молодш╕ боги - деви на чол╕ з ╤ндрою. В такому раз╕ й назва Укра╖на може сходити до надзвичайно давн╕х час╕в, до назви Ахура-яна (типу Согд╕ана, Бактр╕ана, Марг╕ана, Дранг╕ана, Суз╕ана), тобто Кра╖на асур╕в/ахур╕в; саме така загадкова Земля Ахури один-╓диний раз згаду╓ться в "Авест╕" [5]. Тож назва Ахураяна (╕ранський вар╕ант) легко могла прибрати вигляду Окураяна, Окраяна, Укра╖на, Вкра╖на, особливо зважаючи на те, що чергування х/к часте в багатьох мовах (наприклад, ╕ранське ╕м'я Хувахшатра грецька мова переда╓ як К╕аксар, ╤ран. "хшатр" в╕дпов╕да╓ ╕нд. "кшатр" - саме з нього утворилося слов'янське "цар" -, а укр. "хто" в╕дпов╕да╓ рос. "кто").

╤ндоор╕йськ╕ ╕мена Пуруша (в ╕нд╕йськ╕й м╕толо╠╕╖ його мала Першолюдина [6], з т╕ла яко╖ було створено св╕т). ╤ндрота (╤ндра) зустр╕чаються в документах 16-го стол╕ття до н.е. з Сир╕╖ та Палестини. У документах одн╕╓╖ з вавилонських династ╕й, що правила в цей пер╕од, подибу╓мо ╕мена ╕ндоор╕йських божеств Сур'╖ (слов'янське Зоря) та Марута - еп╕тет бога в╕тру в ╕нд╕йськ╕й м╕толо╠╕╖ Ваю (пор╕вняте гогол╕вського В╕я), а у множин╕ - марути - божества бур╕, грому та блискавки.

Батьком ╖х вважа╓ться Рудра, зв╕дки й ╖хня назва - рудри. Вони у подоб╕ вродливих юнак╕в мчать на кол╕сницях, виблискуючи яскравими прикрасами та сл╕пучими списами - блискавками або золотими топ╕рцями. Вони проливають на землю дощ, голосно сп╕вають, зд╕ймають шум, стрясають гори. Марути - в╕йськова дружина ╤ндри.

Те, що марути ╓ синами Рудри, який тотожний слов'янському Родов╕ ╕ сам ╓ богом бур╕, несамох╕ть нав╕ю╓ вираз "се в╕три Стрибож╕ внуки" з╕ "Слова о полку ╤горев╕". Тут бачимо винятково тотожн╕сть марут╕в в╕трам - Стрибожим онукам. Зв╕дси виплива╓, що Стрибог тотожний ╕нд╕йському Рудр╕. Н╕мецький досл╕дник П.Т╕ме виводить назву Марути в╕д ╕ндо╓вропейського мар+ут або мар+ват з╕ значенням "т╕, що з моря в╕ють" [7]. В такому раз╕ це тлумачення дивовижвим чином перегуку╓ться з╕ "Словом", у якому мовиться, що "...в╕три, Стрибож╕ внуки, в╕ють з моря на хоробр╕ полки ╤горев╕". Тобто виразно видно, що в давньоруськ╕й пам'ятц╕ йдеться саме про марут╕в, божеств в╕тру й бур╕. А про самого Рудру (отже, й про Стрибога) "Р╕гведа" мовить, що в╕н - "Бик, супроводжуваний марутами".

Таким чином, виходить, що Стрибог - одне з ╕мен (чи еп╕тет╕в) Рода. Показово й те, що саме в район╕ Трип╕лля й Халеп'я й дос╕ ф╕ксу╓ться пр╕звище Марута: в св╕тл╕ цих факт╕в це вида╓ться зовс╕м невипадковим.

У вед╕йських уявленнях про св╕т чи не центральне м╕сце пос╕да╓ боротьба асур╕в та дев╕в. Асури спершу були мудр╕ й могутн╕, знали вс╕ св╕тов╕ та╓мниц╕, могли прибирати будь-яких подоб ╕ ставати невидимими. Але з часом незм╕рна пиха опос╕ла ╖х, вони перестали дотримуватися належних обряд╕в, схилилися до злих учинк╕в. Але це з погляду ╕нду╖стських жерц╕в - брахман╕в та коментатор╕в, як╕ не визнавш╕й ранн╕х, тобто вед╕йських в╕рувань, що складалися ще на прабатьк╕вщин╕ ╕ндоар╕йських племен, - спершу асури були нос╕ями виключно позитивних якостей. Про це св╕дчить хоча 6 те, що в ╕ндоор╕йському епос╕ образ асурки Дану - родоначальниц╕ асур╕в - прибрав не╠ативних рис, тод╕ як слов'янська Дана й дос╕ ма╓ виразно позитивн╕ риси.

Деви долають асур╕в, але не знищують - вед╕йська традиц╕я тракту╓ ╖х як потенц╕йних бог╕в. Битва м╕ж девами й асурами на р╕вн╕ ритуалу повторю╓ться на початку кожного нового року, що означа╓ в╕дродження природи, ╖хня боротьба розгляда╓ться як запорука сусп╕льно╖ та св╕тово╖ гармон╕╖. Одн╕ не можуть ╕снувати без ╕нших, вони - дв╕ половинки Всесв╕ту, сво╓р╕дна "╓дн╕сть протилежностей". Всесв╕т повний, довершений, якщо ц╕ дв╕ половинки вкуп╕. Асури уособлюють нижн╕й, земний св╕т, а деви - вищий, небесний. У ведах асури розм╕щуються по л╕ву, а деви - по праву руку в╕д Праджапат╕ - охоронця всього живого на земл╕, який персон╕ф╕ку╓ ц╕л╕сн╕сть, ц╕локупн╕сть Усесв╕ту. Асури протиставляються дедам, як темне - св╕тлому, н╕ч - дню, ж╕нка - чолов╕ков╕, хаос - ладов╕, л╕вий - правому. М╕сяць - Сонцю, вода - вогню. Саме ця ╕дея закладена в слов'янському ╕мен╕ Володимир та в нашому синьо-жовтому прапор╕ (син╓ - сакральна вода та ж╕ноче начало творення Всесв╕ту, жовтий - сакральний вогонь, чолов╕че начато).

Отже асурам властив╕ тяк╕ характеристики, як темний, н╕ч, ж╕нка, л╕вий, кривий/звивистий, вода, М╕сяць, хаос. Спершу, наголосимо ще раз, асури були нос╕ями винятково позитивних якостей, вони уособлювали перв╕сну ор╕йську рел╕╠╕ю. Проте з виникненням ╕нду╖зму почався процес ╖╖ вит╕снення. Стали створюватися м╕ти про занепад морал╕ асур╕в. Влада була в ╖хн╕х руках, наголошують ╕нду╖стськ╕ джерела, поки вони дотримувалися брахманських припис╕в. Але пот╕м ╖х зм╕нили н╕бито б╕льш чеснотлив╕ боги-деви, як╕ сл╕дували брахманськ╕й, жрецьк╕й традиц╕╖. З цього видно, що деви пов'язуються з жерцями-брахманами, асури ж - ╕з кшатр╕ями-во╖нами. А саме описами боротьби за верховну владу м╕ж брахманами та кшатр╕ями рясн╕╓ давньо╕нд╕йський епос.

Найзначн╕ше вед╕йське божество Варуна, досягши нав╕ть дев╕вського статусу, зберегло сво╖ асурськ╕ риси. Дво╖ст╕сть мовби закладена в сам╕й його природ╕. У деяких випадках Варуна, хоч в╕н досяг статусу дева, сам ста╓ на двоб╕й з ╤ндрою - ватажком дев╕в.

Показово, що в ╕нд╕йських м╕тах асури, зазнаючи поразки в╕д дев╕в, щоразу ховаються в мор╕, володарем якого ╕ ╓ Варуна. Св╕т Варуни, його волод╕ння - пост╕йний притулок для асур╕в. Баруна, ватажок асур╕в колись, пов'язу╓ться з перв╕сними водами. А перв╕сн╕ води - це хаос, застигла субстанц╕я, з яко╖ твориться упорядкований св╕т. Хаос, як правило, асоц╕ю╓ться з темрявою, мороком, п╕тьмою, ╕млою, тобто з суто "асурським" характеристиками. Саме тут, ймов╕рно, витоки уявлень античних автор╕в про так званий "к╕ммер╕йський морок", "к╕ммер╕йську ╕млу" й "сл╕пих" скитських раб╕в, котр╕ вчинили оп╕р скитам, коли т╕ повернулися додому п╕сля малоаз╕йських поход╕в. Це зайвий раз п╕дтверджу╓: П╕вн╕чне Причорномор'я було ареалом, де панували "асурськ╕" в╕рування.

З нижн╕м, земним асурським св╕том, за давньою класиф╕кац╕╓ю, пов'язуютьcя зах╕д та п╕вдень, а з верхн╕м, небесним дев╕вським - сх╕д та п╕вн╕ч, Варуна - охоронець зах╕дно╖ сторони св╕ту, а бог смерт╕ Яма - п╕вденно╖. ╤ндра як антипод Варуни -охоронець сх╕дно╖ сторони св╕ту, а Кубера - п╕вн╕чно╖.

Варун╕ приносять у пожертву тварин темно╖ маст╕. "Варуна -це н╕ч",- мовить один давн╕й текст. Це дозволя╓ припустити зв'язок ╕мен╕ Варуна з укра╖нським словом "вороний". Це тод╕ коли в самому ╕мен╕ Варуна компонент Вар- ╓ водночас ╕ "вода", ╕ "бик". На означення Дн╕пра ╓ к╕лька давн╕х назв ╕з таким компонентом: Вар, Варом, Варух [8].

Як ми вже казали, до асурських характеристик належить поняття "л╕вий" та "кривий", "звивистий". Показово, що ╕нд╕йський епос зна╓ чимало персонаж╕в, як╕ мають ╕мена з таким значенням. "Кривий" по-санкритському "вакра" [9], що дивовижно зб╕га╓ться з под╕бним компонентом у назв╕ Укра╖на, Вкра╖на.

╤м'я Вакра мав давн╕й цар, що полюбляв воювати за допомогою чар╕в, а чари, чаклунство - одна з характерник рис асур╕в та ╖хнього ватажка Варуни (згадаймо козацьких чаклун╕в-характерник╕в). Цар цей був приб╕чником царя-асура Ш╕шупали (етруське Сос╕пол), у якого Кр╕шна в╕дбив Рукм╕н╕ - доньку царя Бг╕шмаки (пор. латиське пр╕звище Рукмане та укра╖нське Бушмака). У самого Ш╕шупали був брат на ╕м'я Вакрадант, досл╕вно - "Кривозуб". В╕йсько каурав╕в, як╕ ототожнюються з асурами, очолював могутн╕й во╖н Бг╕шма - також асур (пор. укр. пр╕звища Бушма, Бучма).

Взагал╕, показово, що дружинами багатьох бог╕в та уславлених мудрец╕в були саме асурки. Про Рукм╕н╕, асурку ╕ дружину Кр╕шни, ми казали. Дружиною ╤ндри була Шач╕ - донька асура Пуломана (пор. м╕сто Шацьк та Шацьк╕ озера на Волин╕, а також ╕м'я родоначальника литовських княз╕в - Палемон). Дружина ле╠ендарного мудреця Бгр╕гу - красуня Пулома, теж асурка (пор. озеро Пульмо на т╕й сам╕й Волин╕). А сам Бгр╕гу доводиться прад╕дом Ядов╕ - родоначальников╕ так званих ядав╕в, як╕ тотожн╕ л╕тописним ятвягам (пор. топон╕ми Ятвяги, Ятвязь в Укра╖н╕).

Зрештою, й п'ять вед╕йських племен, частина яких вирушила з П╕вн╕чного Причорномор'я до ╤нд╕╖, а частина лишилася, були асурськими: ╖хн╕м батьком, за ╕нд╕йськими м╕тами, був цар Яят╕ - син Бгр╕гу ╕ батько Яду, сам асур, хоч одна з його дружин була брахманкою, а друга, та╓мна, - кшатр╕йкою [10].

Якщо взяти г╕дрон╕м╕ю та топон╕м╕ю Укра╖ни, то побачимо неабияку к╕льк╕сть назв на Кривий, Крив-: Крива Вода, Крива Почайна, Кривий Ташлик, Кривий Торець, Кривий Р╕г, численн╕ Кривухи тощо [11]. Це узгоджу╓ться ╕а сакральн╕стю кривого, вигнутого. Криве або л╕ве характеризу╓ якраз земн╕ явища, земних персонаж╕в - на противагу небесним ("правда на неб╕, кривда на земл╕"), Сюди ж лягають ╕ поширен╕ укра╖нськ╕ пр╕звища на Крив-, в основ╕ яких не обов'язково лежить якась ф╕зична вада: Кривонос, Кривошия, Кривоступ, Кривохижа, Криворучко, Кривоп'ят тощо.

По╓днання значення "кривий" ╕ певно╖ частини т╕ла належить до типу опис╕в, поширених у багатьох народ╕в. Укра╖нському Кривонос в╕дпов╕да╓ санскритське Вакранас, укр. Кривоп'ят -санскр. Вакрапад, укр. Кривозуб - санскр. Вакрадант тощо. Ц╕лком очевидно: укра╖нському Крив- в╕дпов╕да╓ санскритське Вакр-, Укр-. Цей компонент ц╕лком може входити до назви "Укра╖на".

Невипадково й те, що засновники традиц╕й чи м╕ст означаються саме за принципом "кривий" або "л╕вий", де "л╕вий" - просто вар╕ант "кривого". Для прикладу можна навести Лайя - ф╕ванського царя, батька знаменитого царя Ед╕па, ╕м'я якого пояснюють з грецького лайос - "л╕вий". А ще Крива - м╕толо╠╕зованого пращура кривич╕в та Кр╕ве - верховного жерця у балт╕йських народ╕в (зокрема, давн╕х прус╕в), неодм╕нним атрибутом якого ╓ кривий дубовий посох [12]. Ст╕йк╕сть цього невипадкового жрецького атрибуту п╕дтверджу╓ с╕льська практика: староста скликав односельц╕в на збори, пускаючи по хатах св╕й посох - символ влади. Св╕дком цього в пово╓нн╕ роки був також автор цих рядк╕в. Такий посох, щоправда, передавався хат╕, з яко╖ хтось мав чергувати у с╕льрад╕.

Основоположний анта╠он╕зм асур╕в ╕ дев╕в у найдавн╕ших писемних пам'ятках ╤нд╕╖ - "Ведах" повторю╓ться ╕ в "Ма╠абгарат╕" як в╕йна двоюр╕дних брат╕в пандав╕в та каурав╕в. Пандави уособлюють небесний (отже, брахманський) св╕т, а каурави - земний, во╖нський. Каурав╕в, як ми вже казали, у ц╕й в╕йн╕ очолював Бг╕шма, ╕м'я якого тотожне укра╖нському пр╕звищу Бушма. А родоначальником каурав╕в був ле╠ендарний цар Куру, якого ╕нд╕йська традиц╕я в╕дносить до цар╕в М╕сячно╖ династ╕╖. Тобто ми знову ма╓мо "асурську" ознаку - М╕сяць. Батьками ж Куру були цар Самварана й донька Сонця. ╤м'я ╖╖ перегуку╓ться з ╕менем богин╕ Тапат╕ - донька Сонця, яке й саме ма╓ назву Тапан (той самий кор╕нь, що ╕ в словах тепло, теплий), Нащадки Куру ведуть св╕й родов╕д в╕д М╕сяця, а М╕сяць споконв╕ку пов'язу╓ться в ╕нд╕йськ╕й м╕толо╠╕╖ з водою, росою, соком ╕ водночас ╕з поняттям "л╕внй". Як Сонце - з поняттям "правий" (пор. в укра╖нськ╕й колядц╕: "то праве личко - св╕тле сонечко, а л╕ве личко - ясний м╕сяцю").

Схоже, що тема асур╕в та дев╕в в╕дбива╓ться також у ближч╕ до нас часи - вже на слов'янському ╠рунт╕. Ма╓мо на уваз╕ стосунки м╕ж полянами та древлянами, полянами та ╕ншими сх╕днослов'янськими племенами, як╕ в деяких л╕тописах пом╕тно протиставляються, як в ╤нд╕╖ деви та асури, брахмани й кшатр╕╖, жерц╕ й во╖ни. У м╕т╕ про царя Яят╕ наймолодший його син Пуру (санскритське "пуру" тотожне грецькому "пол╕" (багато), зв╕дки й "плем'я", "народ") виявля╓ться найблагородн╕шим ╕ протиставля╓ться сво╖м братам - теж родоначальникам племен. Так ╕ в руських л╕тописах поляни протиставляються ╕ншим сх╕днослов'янським племенам.

Пуру, хоч в╕н ╕ наймолодший, усупереч традиц╕╖ став царем, бо ╓диний зважив на батькове прохання ╕ в╕ддав йому свою молод╕сть. А поляни, на противагу деревлянам, кривичам чи дреговичам, мають мирну й лаг╕дну вдачу та шлюбний звичай, не викрадають соб╕ дружин на б╕с╕вських ╕грищах, шанують батьк╕в ╕ предк╕вськ╕ звича╖. Особливо в цьому план╕ показов╕ стосунки полян та деревлян, де останн╕ мають виразн╕ "асурськ╕" ознаки [1З].

Тож у св╕тл╕ сказаного про ле╠ендарного царя Куру, про плем'я Куру, згадуване ще в "Р╕╠вед╕", яке, дореч╕, ма╓ написання "кр╕а╕" [14], привертають увагу укра╖нськ╕ факти. Зокрема, назва деревлянсько╖ столиц╕ Коростеня та ╕нш╕ назви типу Корост, Коростиш╕в, Корсунь можуть бути спор╕дненими з ╕нд╕йськими назвами типу Курукшетра ("Поле Куру", де й в╕дбулася в╕с╕мнадцятиденна битва, описана в "Магаб╠арат╕"), Куруджангала ("Гай Куру") тощо.

╢ й ╕нш╕ факти, зупинитися на яких не дозволя╓ обсяг статт╕. Зазначимо тут ще те, що в назв╕ Укра╖на може м╕ститися й компонент Куру (укр. Коро) ╕ пов'язаний ╕з знаменитим царем М╕сячно╖ династ╕╖ Куру, Тобто Куруяна, Корояна - "Кра╖на Куру", "Кра╖на Коро".

Асури - нащадки Дану, сво╓╖ праматер╕, - мають загальну назву "данави", себто "нащадки/сини Дану". ╤ншими словами, данави - це т╕ ж сам╕ асури. А що нащадки асурки Дану назван╕ ╖╖ ╕менем, св╕дчать: ми ма╓мо справу з пережитками матр╕архату. Матрил╕н╕йний в╕дл╕к р╕дства (по матер╕) вед╕йськи ар╕╖ вже забули на час сво╓╖ появи в ╤нд╕╖. Отже, ця особлив╕сть мала бути особливо пом╕тно на ╖хн╕й прабатк╕вщин╕. А тут, у П╕вн╕чному Причорномор'╖, вона в╕дбувалася до недавн╕х час╕в: згадаймо як античн╕ автори часто посилалися на амазонок, як╕ жили б╕ля Азовського моря) що в давнину мало назву Меотида, а також на "жонокерованих" сармат╕в.

Ще одним св╕дченням цього ╓ ╕нд╕йський звичай сваямвара, тотожний укра╖нськ╕й свайб╕, який не вв╕йшов у визнан╕ ╕нду╖змом в╕с╕м форм шлюбу. А звичай цей характерний тим, що д╕вчина сама обирала соб╕ чолов╕ка, через що й назва "сваямвара", тобто "самоб╕р", "самобрання". Що такий звичай ╕снував зовс╕м недавно в укра╖нц╕в, засв╕дчу╓ француз Боплан [15].

Саме слово асур перв╕сне означало "бог", "владика", "той, що волод╕╓ житт╓вою силою". Ц╕каво, що мордовська мова зберегла слово "азор" ("пан", "володар"). У мов╕ ком╕ слово "озир" означа╓ "багатий". Це безперечне запозичення ор╕йського асур ("бог", "господь"). Причому запозичення саме з ╕нд╕йських мов, бо в ╕ранських це слово ма╓ вигляд "ахур". Ар╕╖-ор╕╖ як народ землеробський ╕ пастушницький, за висновками вчених, могли сус╕дити з у╠ро-ф╕нами (а мови ком╕ та мордовська належать саме до ц╕╓╖ с╕м'╖) т╕льки з п╕вдня, з боку степ╕в, де п╕зн╕ше з'явилися скити. Тобто це ще один доказ того, що ар╕╖-ор╕╖ населяли сучасну Укра╖ну й долину Дону. ╤ справд╕, в мов╕ саам╕в слово "ар'яла", себто "ар╕йський", означа╓ "п╕вденний" [16].

Основоположний космо╠он╕чний м╕т "Р╕╠веди" про битву ╤ндри й наймогутн╕шого сина Дану - Вр╕три, який часто-густо ототожню╓ться з царем асур╕в Варуною, м╕г скластися саме в Подн╕пров'╖. Причому прототипом Вр╕три могли стати саме Дн╕пров╕ пороги, тепер затоплен╕, а колись надзвичайно в╕дом╕ [17]. ╤м'я Варуна й ╕м'я Вр╕тра м╕стять у соб╕ компонент Вар-/Вр╕, що пов'язу╓ться з водою ╕ водночас - ╕з биком. Саме небесний бик (Варуна - володар небесних та земних вод) через дощ або сн╕г, тобто чолов╕чу вологу, запл╕дню╓ землю-корову. А на сво╓ означення Дн╕про ма╓ назви, що м╕стять цей компонент: Вар, Варом, Варух тощо. Це дозволя╓ припустити, що назва Дн╕пра може пов'язуватися ╕ з Варуною/Вр╕трою, ╕ з ╖хньою мат╕р'ю Дану.

Найдавн╕ш╕ ф╕ксац╕╖ на означення Дн╕пра - Данапер, Данапр╕с. Ц╕ назви можуть складатися з двох компонент╕в: Дала + пер/пр╕с, де -пер, -пр може значити "син" (пор. санскр. путра та укра╖нське пр╕звище Путря, Шудра ╕ Шудря). Путра на слов'янському ╠рунт╕ через "пухр" - "пур" могло видозм╕нитися на "пур", а "кшатр" через "кшатр-ксахр-ксар" перетворилося на "цар". Тобто назва Данапер, Данапр може значити Син Дану, Син Дани.

П╕дтверджу╓ таке тлумачення назва велико╖ ╕нд╕йсько╕ р╕ки Брахмапутри, яка означа╓: Син Брахми. Брахма - творець св╕ту, в╕н уособлю╓ в тризуб╕ праве в╕стря, тод╕ як В╕тану - л╕ве, а Ш╕ва/Рудра - середн╓. Саме Брахма створив й асур╕в, й дев╕в. Тож в╕н ма╓ безпосередню причетн╕сть до нашо╖ розмови. "Р╕╠веда" мовить, що колись асури вкрали в ╤ндри його кор╕в та сховали в далеких краях за р╕чкою Раса (в "Авест╕" - Раха), Раса перегуку╓ться з нашою Россю, неподал╕к в╕д Трип╕лля та Халеп'я. А назва Рось, як ми мали нагоду казати, спор╕днена ╕з санскритським "вр╕ш" ("самець", "бик"). Дореч╕, у водозбор╕ саме Дн╕пра багато назв типу Самець, Бик, Веприк, Жеребець тощо [18]. Таке тлумачення п╕дтверджу╓ться тим, що Роська, притока Рос╕, ма╓ ╕ншу назву - Самець [19]. Початкове в у ╤нд╕йських та слов'янських мовах може в╕дпадати. Наприклад, санскритське "вр╕шабга" ("бик") ма╓ також форму "р╕шабга" [20], а слов'янськ╕ ╕мена Владимир, Владислав - Ладимир, Ладислав.

Тож правом╕рно припустити, що на слов'янському ╠рунт╕ санскритському "вр╕ш"/"варш" в╕дпов╕датиме "р╕щ"/"рош", "р╕с"/"рос". Як, скаж╕мо, ╕нд╕йському ╕мен╕ Вр╕шоттам ("Досконалий Бик") тотожне ╕ранське ╕м'я Рустам. ╤ранське Арслан ("Лев"), у свою чергу, на слов'янському терен╕ прибрало вигляду Руслан. Принаг╕дно зазначимо: найдавн╕ш╕ ф╕ксац╕╖ Рос╕ (починаючи з 980 року) дають форми Р╕с, Рсь ╕ нав╕ть Рша, що засв╕дчу╓ в╕дчутну близьк╕сть до санскритського (в)р╕ш [21]. Показово й те, що саме на Рос╕, в шарах трип╕льсько╖ культури, знаходять глинян╕ зображення бик╕в. Це п╕дтриму╓ наше тлумачення назви Рось як "Бик": давн╕ мешканц╕ Укра╖ни поклонялися Священному Биков╕.

Колись у гирл╕ Рос╕ стояло м╕сто Родень, назва якого, ц╕лком можливо, пов'язу╓ться з╕ слов'янським божеством Родом, чия ╕постась - бик. В╕н тотожний ╕нд╕йському, точн╕ше, вед╕йському Рудр╕, якого п╕зн╕ше зам╕нив собою Ш╕ва, перебравши багато яких функц╕й давн╕шого божества. А позаяк основн╕ м╕ти "Р╕╠веди" складалися саме на територ╕╖ сучасно╖ Укра╖ни, то ц╕лком ймов╕рно, що й батьк╕вщиною родича слов'янського Рода Рудри ╓ саме Укра╖на. ╤м'я Рудра тлумачиться як Ревучий. Тож у зв'язкуз цим зверта╓ на себе увагу поетичне (фолькльорне) означення Дн╕пра - Ревучий.

╤нд╕йськ╕ м╕ти мовлять про те, що столицею асур╕в було м╕сто Тр╕пура. Його зруйнував у давн╕ часи бог Ш╕ва.

Жив колись могут╕й асур Майя. Суворе подвижництво зв╕льнило його душу в╕д нечестивих помисл╕в, а т╕ло - в╕д плот╕, тож кр╕зь шк╕ру прозиралися к╕стки. Вражений такою самозречен╕стю, бог-творець Брахма прийшов до нього та спитав:

- Чого ти бажа╓ш? Я ладен сповнити все, що б ти не захот╕в.

Тож Майя в╕дпов╕в Брахм╕:

- Давня ворожнеча точиться м╕ж асурами та девами, як╕ всюди нас настигають - й на земл╕, й п╕д землею, й на дн╕ моря. Я хочу звести могутню фортецю, в як╕й би знайшли прихисток асури. Але таку, яку б н╕хто не зум╕в зруйнувати. Н╕ боги сво╓ю збро╓ю, н╕ жерц╕-брахмами закляттями.

Брахма погодився, але за одн╕╓╖ умови: фортецю буде здатен зруйнувати лише бог Ш╕ва, причому одн╕╓ю-одн╕с╕нькою стр╕лою.

Доти асури мали на земл╕ три м╕ста - Золоте, Ср╕бне та Зал╕зне. Тож асур Майя вир╕шив об'╓нати ╖х в одне. Так ╕ вчинив. ╤ обн╕с город зал╕зним, ср╕бним та золотим валами. ╤ назвав його Тр╕пура - тобто Трим╕сто, Троя.

Розк╕шн╕ палаци й храми, сади й парки прикрашали його. ╤ сходилися щаслив╕ асури з╕ сво╖ми родинами зв╕дус╕ль у Тр╕пуру, ╕ славили неперевершеного буд╕вничого Майю - свого ватажка.

Та якось Май╖ наснився сон, н╕би Тр╕пуру почали роздирати чвари, заздр╕сть та злидн╕. В╕щим виявився той сон. Асур╕в невдовз╕ н╕би п╕дм╕нили. Зникли з чудового м╕ста щастя та спок╕й, дов╕ра й дружба. Жад╕бн╕сть, заздр╕сть та лють опос╕ли асур╕в, оч╕ ╖хн╕ стали червоними в╕д пост╕йного роздратування та гн╕ву. Вони перестали дотримуватися належних обряд╕в. Храми спорожн╕ли, жерц╕ зазнавали кривд та образ. Асури перестали поважати старших та шавувати предк╕в. Не розр╕зняючи, день чи н╕ч, удень спали, а ввечер╕ пиячили й розважалися. Сходили на подружн╕ ложа брудн╕ та невмит╕, не прикрашали жител, витоптували кв╕ти, вирубували священн╕ га╖, чинили жорсток╕ наб╕ги на мирних сус╕д╕в.

╤ тод╕ боги, не витримавши неправедност╕ та знущань асур╕в, звернулися за допомогою до Ш╕ви. Лише в╕н м╕г подолати асур╕в. Той здався на прохання й рушив на Тр╕пуру. ╤ взяв до рук св╕й велетенський лук, ╕ поклав на тугу тятиву нев╕дп╕рну стр╕лу, та пустив ╖╖ в асурську фортецю. 3а мить розл╕гся оглушливий вибух. Над городом зд╕йнялася кривава заграва - неприступна Тр╕пура спалахнула, мов смолоскип, вся довколишня вода у змиг ока випаровалась, укривши небо хмарами пари.

Н╕хто з асур╕в не зум╕в порятуватися в╕д вогнено╖ стр╕ли бога Ш╕ви. Вц╕л╕в лише сам Майя - Ш╕ва пощадив його за колиш╕ заслуги й нечуваве самозречення. В╕н дозволив йому залишити палаючу Тр╕пуру, отже той оселився далеко на краю св╕ту. В╕дтод╕ Майя вже в╕коли не воював ╕з богами-девами [22].

Приверта╓ увагу назва асурсько╖ столиц╕ - Тр╕пура. Назва ця, звичайно, перегуку╓ться з Трип╕ллям, яке дало ╕м'я знаменит╕й трип╕льськ╕й культур╕. Вона охоплю╓ басейни Пруту, Дн╕стра й П╕вденного Бугу, Середню Наддн╕прянщину, Ватань, П╕вденно-Зах╕дне Причорномор'я ╕ виявля╓ неабияку схож╕сть ╕з культурою стародавн╕х ╕нд╕йц╕в. Це наштовху╓ на думку: ╕ ки╖вське Трип╕лля може значити Трим╕сто, Троя, а не Три П╕л╕ (п╕ль - "болото") чи Три Поля, як тлумачилося дос╕. А м╕ти про Золоте, Ср╕бне та Зал╕зне м╕ста асур╕в напрочуд перегукуються з нашими казками про под╕бн╕ ж палаци, городи чи царства. М╕ти мовлять, що Тр╕пуру зруйнував Ш╕ва/Рудра за те, що асури стали пихатими й перестали дотримуватися праведних звича╖в та обряд╕в. Як ╕ в цив╕л╕зац╕ях долини ╤нду та Передньо╖ Аз╕╖, в Укра╖н╕ теж засв╕дчу╓ться Ш╕ва/Рудра, Саме в цих трьох ареалах простежу╓ться виразне поклон╕ння Священному Биков╕.

Таким чином, ма╓мо сво╓р╕дний трикутник: Тр╕пура -Тр╕пол╕ - Трип╕лля. В╕н охоплю╓ величезну територ╕ю, де ф╕ксуються однаков╕ топон╕ми й однаков╕ в╕рування. Ще один такий трикутник, який точно наклада╓ться на перший, творять ╕ назви Алеппо - Халеп'я - Хараппа. Остання назва в╕дноситься до невеличкого с╕льця, що, як ╕ Трип╕лля, дало назву не менш знаменит╕й, н╕ж Трип╕льська, Хараппськ╕й культур╕ - в долин╕ ╤нду. Не сл╕д дивуватися, що ╓ певна розб╕жн╕сть у назвах Хараппа ╕ Алепло, Халеп'я: ╕нд╕йське р часто-густо пов╕да╓ слов'янському л.

╤нд╕йська Хараппа розташована на територ╕╖ ╕сторичного Пенджабу, де й була записана "Р╕╠веда". Та частина Пенджабу, що на н╕й розташована Харапська цив╕л╕зац╕я, зараз у Пакистан╕. Характерно, що стародавн╕ ╕нд╕йськ╕ джерела дають на означення Пенджабу назву Аратта [23]. Такою ж назвою, як ми вже зна╓мо, позначалася й кра╖на трип╕льц╕в [24]. Це показу╓ зв'язок Давнього Пенджабу та Давньо╖ Укра╖ни.

Цей зв'язок засв╕дчують також деяк╕ ╕нш╕ факти. Сама назва Пенджаб означа╓ П'ять Р╕чок, П'ятир╕ччя. Серед п'яти його р╕чок ╓ Шатадру, яка етимоло╠╕чно в╕дпов╕да╓ назв╕ р╕ки Стоход, притоки Прип'ят╕. Кр╕м того, з Араттою-Пенджабом пов'язу╓ться доля сина Кр╕шни - Самби. А сл╕д╕в поклон╕ння Кр╕шн╕ особливо багато на Волин╕.

Один м╕т розпов╕да╓, як Самбу покарали мудрец╕ за те, що в╕н спробував позбиткуватися з них. Самба захвор╕в проказою й подався до Пенджабу, де нечуваним подвижництвом здобув ласку бога Сонця Сур'╖ та на берез╕ р╕ки Чандрабгаги збудував храм на честь свого рят╕вника (той вил╕кував його).

Характерно, що ╕м'я Самба переклада╓ться з санскриту як Кий. У зв'язку з цим згадуються в╕зант╕йський ╕мператор Костянтин Багрянородний ╕ його слова про те, що Ки╖в ма╓ ще одну назву - Самбатас. Дореч╕, санскритське "самб╕н" означа╓ "човняр", "весляр". Це, знову-таки, нав╕ю╓ на згадку слова л╕тописця Нестора, н╕бито полянський князь Кий не м╕г бути перев╕зником на Дн╕пр╕. Хоча насправд╕ Кий, як того й вимагав княз╕вський статус, не т╕льки м╕г, але й мусив мати справу з човном, бо багато ритуал╕в зд╕йснювалося саме при вод╕ й на човн╕ [25]. Ц╕каво й те, що в Пенджаб╕ дос╕ ╓ сво╖ "запорожц╕", як╕ провадять точн╕с╕нько такий триб життя, як наш╕ славн╕ лицар╕. ╤ вбрання вони мають жовто-син╓: тюрбан на голов╕ жовтий, а штани й сорочка - син╕. Причому пенджабц╕ поклоняються Сонцев╕ [26].

╤ Рось, ╕ Родень, ╕ Трип╕лля, ╕ Халеп'я розташован╕ там, де колись жило слов'янське плем'я полян. У зв'язку з цим варто в╕дзначити, що основа пал-, пол-, яка творить етнон╕м поляни, теж уклада╓ться в ц╕ трикутники. Античний автор Д╕одор С╕ц╕л╕йський пода╓ верс╕ю, за якою в╕д Пала, сина Скита, п╕шло скитське плем'я пал╕в. А в Криму, давн╕й Таврид╕ ("кра╖н╕ бик╕в"), ╕снувала фортеця Палак╕й, названа на честь скитського царя Пахлака. Вона розм╕щувалася на городищ╕ Керменчик у С╕мферопол╕. Палак╕й був столицею п╕зньоскитсько╖ держави. Вона виникла наприк╕нц╕ 3 - на початку 2 ст. до н.е. Засновниками цього царства були скитський цар Ск╕лур та його син Палак. Саме про Палака пов╕домля╓ Страбон: у 110 роц╕ до н.е. йому завдав поразки Д╕офант - полководець понт╕йського царя М╕тр╕дата 6 ╢впатора, ╕мен╕ якого завдячу╓ тепер╕шия ╢впатор╕я.

Ц╕ ╕сторичн╕ факти ц╕кав╕ з к╕лькох погляд╕в. По-перше, Понт╕йська держава М╕тр╕дата розм╕щувалася на п╕вденному узбережж╕ Чорного моря, де колись була держава Пала, ╕накше Пафлагон╕я. Вона тод╕ входила до складу могутньо╖ Хеттсько╖ держави - сучасниц╕ Ассир╕╖ та Давнього ╢гипту. Саме з Пали-Пафлагон╕╖ вирушили до ╤тал╕╖ венети, як╕ заснували там Венец╕ю. На венец╕анських панно во╖ни зображен╕ з оселедцями. ╢гипетськ╕ пам'ятки подають з довгими, аж до плеч, оселедцями полонених хетт╕в. Це не може не нагадати нам ки╖вського князя Святослава та його спадко╓мц╕в-козак╕в.

По-друге, Пал- ми можемо бачити й у назв╕ Палестина. У н╕й, ц╕лком можливо, компонент -стина не що ╕нше як -стан (перс. та ╕н. - "край", "кра╖на"). У такому раз╕ Палестина тлумачиться як Кра╖на пал╕в. Це во╖ни, в╕йськовий стан, з якого й походять правител╕, княз╕, цар╕. Факт ц╕лком узгоджу╓ться з п╕зн╕шою назвою полян як рус╕, а русич╕в як Дажбожих онук╕в, тобто во╖н╕в. Зазначимо принаг╕дно, що й Варуна - покровитель во╖н╕в та царсько╖ влади. В╕н тотожний Дажбогов╕ й скитському Тагимасадов╕, якому поклонялися "царськ╕ скити" [27]. У санскрит╕ терм╕н "пал", "палак" означа╓ "захисник", "во╖н", "охоронець", "правитель", "цар" [28]. Ц╕ терм╕ни входять у власн╕ ╕мена, наприклад - Раджпал, Яшпал, В╕швапалак. Гада╓мо, що саме вони ╓ в назв╕ п╕зньоскитсько╖ столиц╕ Палак╕я, а також у слов'янських ╕менах Ярополк та Святополк, в╕йськових терм╕нах полк та полковник.

╤ в етнон╕м╕ поляки. який спор╕днений з етнон╕мом поляни. Не секрет, що сх╕дн╕ й зах╕дн╕ поляни становили сп╕льн╕сть (сх╕дн╕ поляни в╕дд╕лилися в╕д зах╕дних досить п╕зно, приблизно у 2-4 ст. н.е.). П╕дтриму╓ таку думку й те, що територ╕я зах╕дних полян, як ╕ сх╕дних, зна╓ топон╕ми, пов'язан╕ з╕ Щеком, Бояном, Аскольдом, Хоривом, Ки╓м, ╕ншими персонажами переказ╕в та л╕топис╕в. Та й саме в Польщ╕ заф╕ксован╕ топон╕ми типу Вакрата плем'я укран╕в, що перегукуються з назвою Вкра╖на. Польща найб╕льше ма╓ назв типу Кан╕в.

У цьому св╕тл╕ напрошу╓ться думка про тотожн╕сть назв Палестина й Польща. Бо й справд╕: якщо Палестина ма╓ два компононти Пал+стан, то й Польща розклада╓ться на ц╕ ж елементи, тобто Пол+ста, де -ста (перв╕сно "стха", "стхан") так само означа╓ "лише", "край", "кра╖на". Цей самий компонент ╕з значенням "м╕сце" ми ма╓мо у суф╕кс╕ -ще, що м╕ститься у таких словах, як селище, церквище, капище, городище, вогнище, замчище та ╕н. А це засв╕дчу╓, що м╕ж Близьким Сходом та землями Укра╖ни й Польщ╕ в давнину ╕снували зв'язки. П╕дтвердженням ╓ топон╕мн╕ паралел╕ Трип╕лля - Тр╕пол╕ та Халеп'я - Алеппо, а також р╕ка Йордан, тотожня слов'янським Варданам. Вардан тлумачиться ╕з санскриту як Бик-р╕ка, тод╕ як слов'янське ╕м'я Ярополк означа╓ Бик-цар. Та й не випадково, очевидно, польський Вавель перегуку╓ться з Вавилоном.

╤нд╕йський учений С.Чаттердж╕ висловлю╓ здогад, що п╕д асурами може критися згадка про народ ашшура, тобто асс╕р╕йц╕в. З ╖хн╕ми культурними досягненнями та безжальн╕стю на в╕йн╕ ор╕╖-ар╕╖ безпосередньо з╕ткнулися п╕д час свого перебування в Мал╕й Аз╕╖. В цьому може бути певна доля ╕стини, тим б╕льше, що компонент -пал наявний також у ╕мен╕ асс╕р╕йського царя Ашшурбан╕пала. Асс╕р╕я, як в╕домо, зазнала поразки 612 року до н.е. в╕д м╕д╕йського царя К╕аксара, а М╕д╕╓ю певний час волод╕ли причорноморськ╕ скити - до пори, коли скитських ватажк╕в спостигла доля, дивовижне схожа на долю антського князя Божа та його стар╕йшин.

Таке припущення не видастся занадто см╕ливим, якщо зважити на численн╕ паралел╕ в уявленнях шумеро-аккадц╕в та мешканц╕в Давньо╖ Укра╖ни. До того ж дехто ототожню╓ шумер╕в з к╕ммер╕йцями, як╕, за Геродотом, жили в П╕вн╕чному Причорномор'╖ до скит╕в. У Харапп╕, тезц╕ близькосх╕дного Алеппо та укра╖нського Халеп'я, знайдено цил╕ндричн╕ печатки шумерського типу. Золот╕ намистини однаково╖ роботи знайдено ╕ в Харапп╕, ╕ в Месопотам╕╖, ╕ в ле╠ендарн╕й Тро╖. Показово, що в ╕сторичн╕й топо╠раф╕╖ Ки╓ва ф╕ксу╓ться назва Тро╓щина, а по сус╕дству Вигур╕вщина, назва яко╖, певно, пов'язу╓ться з племенем л╕гур╕в, шо з ╤тал╕╖ переселилися на С╕ц╕л╕ю. У свою чергу, доскитськ╕ кургани п╕вдня Укра╖ни виявляють багато сп╕льного в уявленнях та матер╕альн╕й культур╕ давн╕х мешканц╕в Укра╖ни та Аккаду-Шумеру. В Укра╖н╕ нав╕ть простежуються мотиви м╕ту про Г╕льгамеша ("Балада про Г╕льгамеша" - найдавн╕ша в ╕стор╕╖ людства еп╕чна поема час╕в Шумеру. Деяк╕ ╖╖ мотиви знаходимо також у Б╕бл╕╖, як, наприклад, ле╠енду про потоп та врятування одн╕╓╖ людсько╖ родини на ковчез╕).

Отже, у св╕тл╕ вс╕х цих факт╕в зовс╕м не випадковими видаються два дивовижн╕ трикутники: Тр╕пура - Тр╕пол╕ - Трип╕лля та Хараппа - Алеппо - Халеп'я.

╤ сама нава Укра╖на ц╕лком може сходити до час╕в трип╕льсько╖ культури та цив╕л╕зац╕й долини ╤нду й Месопотам╕╖. Зв'язок наддн╕прянських Трип╕лля та Халеп'я, ╕нд╕йських Тр╕пури та Хараппа з близькосх╕дними Тр╕пол╕ та Алеппо на територ╕╖ колишн╕х Ф╕н╕к╕╖ та Ассир╕╖ дозволя╓ по-новому поглянути на грецький м╕т про викрадення громовержцем Зевсом ф╕н╕к╕йсько╖ цар╕вни ╢вропи. ╥╖ в╕н оселив на Крит╕. Вона народила йому трьох син╕в, серед них ╕ ле╠ендарного критського царя М╕носа. Напрочуд схожий м╕т ╕з тими самими персонажами знають ╕ стародавн╕ ╕нд╕йц╕. Але це вже тема для окремо╖ розмови.

1. Стрижак О. Етнон╕м╕я Геродотово╖ Ск╕ф╕╖. - К., 1988. - С.22.
2. Клейн Л. От Днепра до Инда//Знание - сила. - 1984. - М 7.- С .17-20.
З. Кейпер Ф. Труды по веднйской мифологии. - М., 1986. - С. 134.
4. Гусева Н. Индуизм. - М., 1977.- С.51.
5. Лелеков Л. Термин "арья" вдревнеинднйской й древнеиракской традициях// Древняя Индия: Ист.-культ, связи. - М., 1982. - С. 156.
6. Ел╕заренкова Т. "Ригведа" - великое начало индийской литературы и культуры// Ригведа. -М., 1989. - С.437-440.
7. Ригведа. - М , 1972. - С.297.
8. Словник г╕дрон╕м╕в Укра╖ни. - К., 1979. - С. 173.
9. Санскр.-рус.словарь.-М.,1978
10. Санскр.-рус.словарь.-М.,1978.-С.560.
11. Наливайко С. Волинь, ятвяги й давньо╕нд╕йськ╕ м╕фи// Мол. Укра╖ни. - 1991. -15 черв.
12. Топоров В. Прусский язык: Словарь (K-L). - М .1984. - С.196-205.
13. Наливайко С. Таври, ╕нд╕йське плем'я в Криму?// Всесв╕т. - 1990 -N 3.-С 174-181.
14. Грикцер П. Древнеиндийский эпос. - М., 1974. - С.159.
15. Боплан Г. Опис Укра╖ни. - Л., 1990. - С.73.
16. Клейн Л.
17. Там само.
18. Наливайко С. Таври, поляни, русь... Шлях до розгадки// Всесв╕т. - 1991. -N3 - С.220-227.
19. Словник г╕рон╕м╕в... - С.475.
20. Санскр.-рус. словарь. - С.1З6, 618.
21. Словник г╕д╕зон╕м╕в... - С.475.
22. Темкин Е., Ермак В. Мифы древней Индии. - М., 1985. - С.218-229.
23. Roy A., Gidwani N. A Dictionary Of Indology. - New Dheli - Bombay - Calcutta. - 1983. - Vol. A-C. - P.109.
24. Шилов Ю. - ╤ндо-╢вропа. -1991. - N2, 3., 4.
25. Наливайко С. Данда, самба ╕ полянський кназь Кий// Мол. Укра╖ни. - 1991. - 1 бер.
26. Гус╓ва Н. Многоликая Индия. - М., 1980. - С.160-166.
27. Наливайко С. Хто вони, Дажбог ╕ його внуки// ╤ндо-╢вропа. - 1991, - N1. - С. 43-59.
28. Санскр.-рус. слюварь... - С.392., 1992

╤люстрац╕╖:

Картини укра╖нського маляра Анатол╕я Буртового

1. "Сонце Трип╕лля", 1995.
2. "Трип╕льц╕", 1995.