╢вропа не ╠ео╠раф╕чне -
╢вропа культуроло╠╕чне поняття.
(Кокошка)

Та коли я дориваюсь, нарешт╕, до спокою, тобто до улюбленого мною стану апат╕╖ й легко╖ меланхол╕╖, р╕вновага ця прдовжу╓ться образливо недовго та мало не з перших хвилин почина╓ руйнуватися з середини, а це небезпечний вид руйнац╕╖. Щось в╕дбува╓ться там, й думки починають ходити по сво╖х сл╕пих кутах, й чути голоси потвор, задавлених бд╕нням розуму.

Мо╖ груди тепер випробовуються ударами зсередини у компенсац╕ю зовн╕шнього спокою, ╕ удари ц╕ ╓ заклики до д╕╖. Я читаю до головного болю ╕ якось хворобливо не можу кинути й зв╕дк╕лясь у мене народжу╓ться любов до под╕╖, до зм╕ни.

╤ вже читання набрида╓ мен╕, я хапаю чорнила й пишу безглуздост╕ на зразок ц╕╓╖, нев╕домо нав╕що. Якщо це ╕ скарження, то воно безпредметне, але це таки й скарження (бо що ж ╕накше), ╕ потреба цього живе у мо╖й душ╕".

Це саме той стан, котрий будучи продовженим, зрештою, призводить людину до "Червоних бри╠ад", до "Soldiers of fortune" або робить ╖╖ нац╕онал╕стом.

╢вропейський стан - любов до шляху й зал╕за, в╕драза до всього рожевого та м'якого.

Гармон╕я - мета Сходу. Духовий зрив - сенс ╢вропи. Руйнац╕я порядку речей, порушення гармон╕╖, що склалася, перманентна революц╕я - ╖╖ метод.

В╕йна - ╖╖ стан. Бути ╓вропейцем - це значить перебувати у стан╕ священно╖ в╕йни.

Пох╕д для хреста, чи хрест для походу? Ти можеш обрати? - ти не ╓вропе╓ць.

Це полювання лицаря на вепра. Вепр розрива╓ лицаря, аби блакитна кров включилася до тваринного обм╕ну речовин. Чи лицар важкою стр╕лою або коротким мисливським списом заб'╓ зв╕ра, щоб з'╖сти найсмачн╕ш╕ паруюч╕ шматки, а шк╕ру кинути дв╕рн╕.

Ви хочете синтези без в╕йни?

Зн╕м╕ть лицаря з с╕дла, опуст╕ть на чотири, хай вепр забуде нападати - матимете синтезу: дв╕ свин╕.

Сл╕п╕! Вепр не забуде нападати. Хай лицар не забуде полювати - говоримо ми - хай в╕н вполю╓ вепра, приб'╓ ╕кла п╕д стелею у зал╕ замку. Хай цого д╕ти гратимуться ними й в╕дчуватимуть чари Сходу.

Ц╕нност╕ ╕нших св╕т╕в потр╕бн╕ нам, як трофе╖. ╤кони ми намалю╓мо сам╕.

Християнство перемогло античн╕сть, ╕ вона в╕чно лишилася для нас ╕стиною в традиц╕╖. Н╕цше перем╕г християнство. ╤ тисячне поол╕ння по нас ходитиме до церви щонед╕л╕. Скальпи ворог╕в - найдорожч╕ скарби переможц╕в. Нема╓ "Антихристиянина" без ╢вангел╕╖. ╢вангел╕я ╕стина у традиц╕╖ ╢вропи.

Духовий зрив - сенс ╢вропи. В╕н може зд╕йснюватися у боротьб╕ з усталеним порядком речей, або з порядком, що бажа╓ усталитися, отже зд╕йсню╓ться або через перебування духу в стан╕ в╕йни, або взагал╕ через в╕йну.

Таким чином, зак╕нчення в╕йни - прив╕д для в╕йни.

Супротивники тримаються за один н╕ж та б'ють одне одного почерз╕.

Нестатки й страх руйнують масу, нестатки й страх п╕дкорюють ╖╖ проводов╕.

Сит╕сть та безпека сп╕длюють шляхетне, сит╕сть та безпека дають змогу вийти за меж╕ боротьби з нестатками та страхом.

Сьогодн╕ проводов╕ вже не треба видирати шматки у злиденних, щоб мати можлив╕сть зриву. Ел╕та нагодувала масу та об'╖лася сама. Занадто багато рожевого та м'якого. Досв╕д ╢вропи доводить, що занадто добре таки й г╕рше, н╕ж занадто погано. ╤стинне благо тверде й холодне ╕ взагал╕ под╕бне до меча. Або до бича.

Воно обоюдогостре. Воно ╓ зривом, як удар бича, ╕ перебування у ньому таке саме р╕зке та коротке.

Р╕ч не у походженн╕ т╕╓╖ чи ╕ншо╖ ╕де╖. Р╕ч у манер╕ буття. П╕д загрозою асоц╕ативний ряд, асоц╕ативний св╕т, що вивоювала ╢вропа за сво╖ три тисяч╕ рок╕в. В╕н зам╕ню╓ться зараз на щось дуже коротке чи дуже одном╕рне. Якщо Сх╕д культуроло╠╕чно переможе, якщо Св╕т п╕де через асоц╕ативний колодязь Сходу, ми будемо в╕дкинут╕ на тисячол╕ття назад. Бо цей рух, цей поступ буде сво╖м в традиц╕╖ Сходу. Сх╕д зможе досягти витончення ╕ висот у цьому поступ╕, ми ж будемо культуроло╠╕чною пров╕нц╕╓ю.

╤сламський Сх╕д готовий на це, Далеий Сх╕д любить це, Московський Сх╕д здатний на це.

Три Сходи на трьох бойових конях на нашому фронт╕ та п╕длота у нашому зап╕лл╕.

Прийде час, постане загроза з боку Африки та Латинсько╖ Америки. Адже на ╖хню ╓вропе╕зац╕ю витрачено так багато зусиль!

Чи стануть рештки нац╕й до хрестового походу за в╕двоювання для ╢вропи св╕тового проводу? Повинна зайнятися нац╕я аван╠арду. На ордон╕ ареалу ╓ кра╖на, котра, щоправда, ще (чи вже) не не ма╓ розвинено╖ культури та економ╕ки, не ма╓ державност╕, та й взагал╕, т╕льки форму╓ться як нац╕я. Вона ма╓ лише тисячол╕тню традиц╕ю протистояння Сходов╕, традиц╕ю в╕йни ╕з зовн╕шн╕м та внутр╕шн╕м ворогом в умовах безнад╕йност╕, традиц╕ю зриву й таку носталь╠╕ю, яко╖, мабуть не ма╓ н╕хто.

Це Укра╖на - нац╕я великих можливостей, жодна з яких поки не реал╕зована. Нац╕я предтеч. У нас ╖х було багато, тож можна ось-ось чекати появи Спасителя.

Християнство мусить в╕дмовитися в╕д того характеру п╕сност╕, млосност╕ та занудства, якого воно набрало за ц╕ два стол╕ття. Нам потр╕бен Рим, котрий здатний буде благословити хоругви до хрестового походу.

В ╢вроп╕ ╓ церква, яка щойно вийшла з катакомб, тобто за ло╠╕кою розвитку зараз втупа╓ до т╕╓╖ фази, до того стану, що у ньому ходять у хрестов╕ походи. Це Укра╖нська Церква.

Укра╖нська нац╕я повинна усв╕домити свою м╕с╕ю. Укра╖на мусить ╖╖ виконати.

Ну так це знову будемо ми. Або ми ╖╖ раз ╕ назавжди навчимо цнотливост╕, або ╖╖ таки з╠валтують. Бо дуже багато охочих.