[....]

ВИСНОВКИ.

Розглянувши отак головн╕ антрополо╠╕чн╕ ознаки укра╖нського населення ╕ резюмуючи все вищесказане, ми мусимо прийти до таких висновк╕в:

I. Укра╖нц╕ ╓ досить одноман╕тне плем'я, темноволосе, темнооке, вищого за середн╕й чи високого зросту, брах╕цефальне, пор╕вняно високоголове, вузьколице, з р╕вним ╕ досить вузьким носом, з пор╕вняно короткими верхн╕ми та довшими нижн╕ми к╕нц╕вками. Сукупн╕сть цих ознак ми вважа╓мо можливим визнати укра╖нським антрополо╠╕чним типом.

II. В╕дхилення в╕д цього етн╕чного типу, в нечисленн╕й к╕лькост╕ ос╕б, можна спостер╕гати головно на околицях територ╕╖, заселено╖ укра╖нцями, ╖х легко пояснити сус╕дн╕ми етн╕чними впливами, а це виключа╓ можлив╕сть припущень про р╕зноман╕тний склад укра╖нського племени в його перв╕сному ╕ найдавн╕шому вигляд╕.

III. Посилюючись з п╕вн╕чного сходу на п╕вденний зах╕д, укра╖нський тип найб╕льше виявлений в середн╕й, а особливо в п╕вденн╕й смуз╕ Укра╖ни. Щоб мати ╠раф╕чне уявлення його поширення, ми да╓мо тут мапи зросту [65KB], головного покажчика [65KB] та п╕╠ментац╕╖ [68KB] населення Укра╖ни. З╕ставляючи антрополо╠╕чн╕ дан╕ про укра╖нц╕в з л╕н╠в╕стичною мапою Михальчука, ми бачимо, що площа б╕лоруських вплив╕в майже ц╕лковито покрива╓ться площею поширення пол╕ських д╕алект╕в, тод╕ як середня смуга захоплю╓ територ╕ю укра╖нського д╕алекту, а п╕вденна - слоб╕дська - укра╖нськ╕ д╕ялекти. А Под╕лля з Галичиною в╕дносяться до площ╕ поширення червоноруського д╕алекту.

IV. Пор╕внюючи антрополо╠╕чн╕ особливост╕ укра╖нц╕в з такими самими особливостями ╕нших слов'янських народ╕в, ми бачимо, що укра╖нц╕, безперечно, найб╕льшу спор╕днен╕сть виявляють з п╕вденними та зах╕дними (за винятком поляк╕в) слов'янами, ╕, зг╕дно з поглядами Hamy та Deniker'а, ╖х сл╕д зачисляти до так зв. адр╕атично╖, або динарсько╖, раси, яку ми вол╕ли б назвати слов'янською.

V. З огляду на брак даних, щоб припускати, н╕би перв╕сне укра╖нське плем'я витворилось ╕з двох рас (темно╖, високо╖ ╕ короткоголово╖ та ясно╖, низькоросло╖ та довгоголово╖), а також з огляду на досить, на нашу думку, ясн╕ ╕ вс╕ми визнан╕ ознаки етн╕чно╖ м╕шанини у великоруського, б╕лоруського та польського племен, м╕шанини, що сталася за пор╕вняно недавн╕х, майже ╕сторичних час╕в, ми гада╓мо, що й припускати склад перв╕сного слов'янського племени з двох вищезгаданих елемент╕в нема достатн╕х п╕дстав. В╕дм╕нност╕ м╕ж слов'янськими племенами, що ╖х вперше констатував Hamy, сл╕д в╕дносити т╕льки до сучасних нам слов'ян, беручи цей терм╕н в л╕н╠в╕стичному розум╕нн╕.

VI. Значно складн╕шим, а тому й тяжчим, ╓ питання про в╕дношення укра╖нського племени до племен б╕лоруського та великоруського, спор╕днених з укра╖нцями л╕н╠в╕стично ╕, як гада╓мо, походженням. На думку А.А.Шахматова, л╕н╠в╕стичн╕ досл╕дження виказують, що перв╕сна маса сх╕дн╕х, чи руських, слов'ян в дуже далек╕ часи, але в усякому раз╕ вже в епоху свого перебування на середньому Дн╕пр╕, диференц╕ювалася на три ╠рупи: п╕вн╕чну, середню та п╕вденну. Насл╕дком татарського нападу п╕вн╕чна ╠рупа з частиною середньо╖ витворила з себе "великоруське" (рос╕йське) плем'я, що проковтнуло масу ф╕нських елемент╕в; а з решти середньо╖ ╠рупи та з прилучення до не╖ сус╕дн╕х п╕вденноруських, литовських, польських та зах╕дньоф╕нських елемент╕в утворилося плем'я б╕лоруське; нарешт╕, п╕вденноруська ╠рупа, яка "ц╕л╕ше, н╕ж вс╕ ╕н╕ш╕, заховала св╕й зв'язок з╕ старовинною ╠рупою в╕дпов╕дних ╖й д╕алект╕в", витворила ╠рупу "малоруську" (укра╖нську). Перекладаючи цю гадку А. А. Шахматова з л╕н╠в╕стично╖ мови на антрополо╠╕чну, ми сказали б що крайня сх╕дна галузь адр╕атично╖, чи слов'янсько╖, раси, зайнявши середню теч╕ю Дн╕пра, верхн╕ теч╕╖ Зах╕днього Бугу та Н╕ману до Волхова включно (здогади про перв╕сну батьк╕вщину слов'ян ми зоставля╓мо ц╕лком на боц╕) ╕ зм╕шуючись з племенами, можливо ще неол╕тичними, як╕ ран╕ше займали вказан╕ територ╕╖, та асим╕люючи ц╕ племена, под╕лилась на три ╠рупи. Кожна з цих ╠руп ╕ дал╕ п╕длягала р╕зним етн╕чним впливам, як╕ в п╕вн╕чн╕й та середн╕й ╠руп╕ виявились передус╕м в м╕шан╕й барв╕ волосся та особливо очей, дал╕ в зниженн╕ зросту та в перетворенн╕ брах╕цефального головного покажчика в середн╕й субрах╕цефальний, що повстав з механ╕чно╖ м╕шанини основних брах╕цефал╕в з порушеними субрах╕цефалами ╕ нав╕ть дол╕хоцефалами. А щодо п╕вденно╖ ╠рупи, яка пот╕м стала укра╖нською, то, п╕длягши в свою чергу впливам ╕ранським ╕, можливо, почасти й тюркським, але зоставшись пор╕вняно чист╕шою, вона м╕стить в соб╕ б╕льше слов'янських рис, н╕ж п╕вн╕чн╕, спор╕днен╕ з нею ╠рупи. Явна р╕ч, що поки що ми зважа╓мося говорити це т╕льки в загальних рисах, але, висловлюючи ц╕ загальн╕ думки, ми базу╓мось на наведених нами вище антрополо╠╕чних ознаках б╕лорус╕в та рос╕ян, як╕ мають в соб╕ безперечн╕ сл╕ди ф╕нських та ╕нших вплив╕в, що будуть встановлен╕ т╕льки тод╕, коли будуть переведен╕ б╕льш-меньш точне вивчення та антрополо╠╕чний анал╕з цих племен.

Статистичн╕ таблиц╕ антрополо╠╕чних характеристик:

Таблиця1. Укра╖нц╕ п╕вн╕чно╖ смуги [63KB]

Таблиця2. Укра╖нц╕ середньо╖ смуги [133KB]

Таблиця3. Укра╖нц╕ п╕вденно╖ смуги [114KB]

Таблиця4. Укра╖нц╕ загалом [54KB]

Уривок з книги:
Професор Хвед╕р ВОВК. Студ╕╖ з укра╖нсько╖ етно╠раф╕╖ та антрополо╠╕╖.-
К.: Мистецтво, 1995.-336 c.: ╕л. ISBN 5-7715-0729-6
Стор╕нки 36-38.